У Зайцевому досі живе багато дітей - волонтер

Волонтер Олена Розвадовська заявляє, що в селищі Зайцево, де ще нещодавно тривали регулярні обстріли, досі залишається багато дітей.

Про це волонтер, яка довгий час займається проблемами дітей в Україні, пише у своєму матеріалі для DT.UA.

За її словами, ця проблема не отримує належної уваги від Департаменту захисту прав дітей та усиновлення, сімейної політики, управління профілактики соціального сирітства.

"Якщо до дітей не заговориш, то й не довідаєшся, чи вміють вони розмовляти. Найстарша на вигляд дівчина час від часу затуляє вуха - їй не подобається весь цей галас. Ліза, Настя, Іван і Артем сидять за прямокутним столом біля вікна. Шибка тріснута в багатьох місцях і заклеєна скотчем; крізь неї ледь пробивається денне світло, якого не вистачає, щоб освітити завалену мотлохом кімнату. Включений телевізор з мультиком на екрані - наче вікно в ту реальність, де є дитинство. Моя місія незрівнянно приємніша - поговорити з дітьми. Я дізнаюсь, що Настя, якій скоро виповниться дванадцять, прийшла в гості, а живе з батьками по сусідству. Найстаршою виявилась Ліза, їй тринадцять, Івану - дев'ять років, Артему - сім", - описує свою поїздку до Зайцево волонтер.

"Вибух. Задеренчали шибки. Щось розірвалося зовсім неподалік. Як нам потім сказали, метрів за п'ятсот. Стріляють в основному вночі, але і вдень почалося. На якийсь час я втрачаю зв'язок з дітьми: за секунду у самій кров встигла і заледеніти, і закипіти. Потім розумію: діти не видали жодного звуку, навіть не ворухнулися. Сидять, як і сиділи. На якийсь час я втрачаю зв'язок із дітьми: за секунду у самої кров встигла і захолонути, і закипіти. Потім розумію - діти не видали ані звуку, не зробили жодного поруху. Сидять, як і сиділи. Ми перезирнулись", - йдеться в матеріалі.

"Тишу села розрізає дзвінкий звук пострілу - солдати стріляють по мішенях. Чути на всю вулицю. За п'ять хат від мене виходить мама із закутаним в комбінезончик блакитного кольору хлопчиком. Йому 5 років. Коли почалась війна - було три. Отже, він практично не має уявлення про інше життя. Він щойно чув ту саму стрілянину з пістолета, що і я. Для нього це - норма. Величезні карі очі, маленькі рученята, таке миле личко. На лавку сідає його мама, п'яна як чіп. - Так! Я п'ю! Нас повбивають! Я цілу ніч просиділа в погребі із ним! - намагаючись навести на мені фокус каже мама", - описує ситуацію волонтер.

За її словами, тільки перебуваючи там, можна зрозуміти проблеми фронтових дітей.

"Читаю величезне інтерв'ю в ZN.UA з міністром соціальної політики Павлом Розенком. Малозрозумілі "верифікації", звіти про кількість взятих на облік переселенців, покарання для так званих "пенсійних туристів"… І перемоги - 5,6 млн людей охоплено субсидіями, завдяки чому вдалося уникнути соціальних бунтів… Але ж соціальна політика - це щось інше, щось, що пов'язано з людьми. І саме вони, здається, не в компетенції Мінсоцполітики. То, може, хоч би заради чесності, варто перейменуватися на міністерство пенсій, субсидій та пільг?", - пише Розвадовська.

"Визнайте нарешті відверто слабку, провальну роботу Департаменту захисту прав дітей та всиновлення, сімейної політики, управління профілактики соціального сирітства під крилом міністерства. Хто з тих чиновників і коли буває серед людей, які потерпіли від наслідків війни? Не на нарадах і круглих столах, а тут - спілкується з дітьми в зоні бойових дій, в місцях поселення. Ще раз - не інспекційні візити робить, а просто спілкується? "Королевські", наприклад, прокачують тут людей постійно", - йдеться в матеріалі.

Нагадаємо, збройний конфлікт на сході України здійснює глибокий вплив на життя 580 тисяч дітей, які проживають на непідконтрольних українській владі територіях, а також тих, хто перебуває в Донбасі біля лінії фронту.

Серед них 200 тисяч дітей потребують психологічної допомоги, повідомили в українському представництві Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Детальніше про те, як живеться дітям в Зайцевому, читайте у матеріалі Олени Розвадовської "Зайцево. Діти" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".