У вищій освіті повинні працювати дві системи забезпечення якості: зовнішня і внутрішня

Згідно з новими законами "Про освіту" та "Про вищу освіту", в національній системі вищої освіти мають працювати дві системи забезпечення якості освіти: зовнішня і внутрішня. Так склалося, що саме зовнішня система зазвичай опиняється у фокусі уваги академічної спільноти і суспільства. Це всі зовнішні "нормативи": стандарти освіти, ліцензійні умови освітньої діяльності, акредитація, державна атестація, рейтингове оцінювання. Тим часом не менш важливою (особливо у світлі університетської автономії) має стати внутрішня система забезпечення якості освіти, яка зазвичай скромно перебуває в тіні і, здається, недооцінена громадою.

Про це у своїй статті для DT.UA пише Оксана Онищенко. За її словами, внутрішня система - це те, що університет повинен зробити, щоб дати якісну освіту своїм випускникам і бути конкурентоспроможним.

"Вона охоплює не лише моніторинг якості викладання і знань студентів, а й ефективне управління університетом, забезпечення академічної мобільності, відкриття нових сучасних освітніх програм підготовки фахівців для ринку праці тощо. Саме розвинена внутрішня система забезпечення якості допомагає університетові гнучко реагувати на потреби ринку праці і запити суспільства", - підкреслює автор.

Детальніше про проблеми з оцінюванням якості освіти читайте в статті Оксани Онищенко "Що заважає університетам давати якісну освіту" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".