За даними Нацполіції, у 2018 році жертвами злочинів стали майже 4700 дітей, з них 1500 - жертвами тяжких та особливо тяжких злочинів. Обговорити проблему та попрацювати над створенням спільного плану щодо запобігання та подолання цієї проблеми в Україні на конференції "Зупинимо насилля над дітьми", організованій ЮНІСЕФ у співпраці з українським урядом, на початку минулого тижня зібралося чимало різних фахівців. З одним із них, регіональним радником з питань захисту дітей ЮНІСЕФ по країнам Європи і Східної Азії Аароном Грінбергом, DT.UA поговорило про стан насильства в Україні; про те, яких успіхів у цій темі вдалося досягти у світі, і про те, які проблеми на цьому шляху доведеться подолати українцям.
"Насправді насильство - дуже широке визначення. Тож говорячи про 65-75% дітей, які переживають насильство в тому чи іншому вигляді, ми маємо про це пам'ятати, - сказав він. - На конференції я побачив бажання, вміння та енергію говорити про питання, пов'язані з насильством. Це дуже добре. Бо говорячи, знаходячи певні мову і способи описати проблему, ми створюємо хороше середовище для подальшої роботи з нею. Але водночас, навіть попри все це, залишається одна велика проблема. Вона пов'язана з тим, що коли починають публічно говорити про насильство за допомогою медіа, то таких випадків, обговорюваних суспільством, загалом з'являється більше. Складається враження, що відбувається сплеск різноманітних насильницьких дій".
За словами Грінберга, дуже часто виникає ситуація, що уряд може бути не готовий працювати з цим далі, а піде найпростішим шляхом - буде реагувати саме на великі резонансні справи, які з'являться внаслідок відкритих розмов у суспільстві про насильство. У суспільстві ж почнеться певна зворотна реакція – пошук винних і намагання зрозуміти, як зробити так, щоб забрати дітей із цього поганого, небезпечного середовища. На його думку, небезпека полягає в тому, що при несформованій і незавершеній реформі у такі періоди турбулентності уряд може не знати, як зреагувати, тому важливо сформувати якусь системну реакцію, а далі вже перейти від відповіді на акти насильства до попередження його виникнення.
"І тут важлива роль медіа, які, повідомляючи про такі випадки людям, мають чітко пояснювати, що це не якесь нове явище, спричинене чимось надзвичайним, що сталося в українському суспільстві. Це те, що було присутнє і відбувалося завжди, але часто замовчувалося. Сплеск насильства не пов'язаний з тим, що Україна відкрила кордони або з будь-якими іншими зовнішніми факторами. Щоразу, коли ми стикаємося з такою ситуацією, то хочемо когось в цьому звинуватити, знайти певну причину. Важливо правильно пояснювати українцям, що все це – не фіксовані раніше випадки насильства. І те, що зараз їх починають фіксувати, означає, що проблема рухається до свого вирішення, зазначив співрозмовник. - В Україні одночасно відбувається дуже багато речей, про які ви знаєте більше ніж я. Але якщо на глобальному рівні говорити про те, що зараз важливо і пріоритезувати це, мені здається, що необхідно звернути увагу на процес децентралізації, який зараз відбувається в Україні. Думаю, це може мати підступний ефект для роботи з насильством над дітьми".
Представник ЮНІСЕФ вважає, що існує ризик, що під час децентралізації деякі питання можуть випасти з поля зору, тому, якщо говорити про пріоритети, наразі необхідно зрозуміти: який вплив процес децентралізації в Україні має на сферу захисту прав дитини – позитивний чи негативний.
Детальніше про захист дітей читайте в матеріалі Алли Котляр "Аарон Грінберг: "Коли починають публічно говорити про насильство, резонансних випадків з'являється більше"" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".