В Україні трудові відносини між працівниками і роботодавцями регулюються відповідним законом. Під час війни багато українців були змушені шукати нову роботу, оскільки стали внутрішньо переміщеними особами. При працевлаштуванні важливо знати, на яких засадах воно здійснюється. Фахівці Державної податкової служби розповіли, чим відрізняється трудовий та цивільно-правовий договір.
Що таке трудовий договір
Трудовий договір – це угода між найманим працівником і роботодавцем. Останнім може бути компанія, ФОП і навіть фізична особа.
За трудовим договором працівник зобов’язується виконувати роботу, зазначену в договорі, а роботодавець – виплачувати за це заробітну плату й забезпечувати гідні й безпечні умови праці, передбачені законодавством про працю.
Працівнику мають надати робоче місце, обладнання, засоби індивідуального захисту.
У ДПС пояснили, що трудовий договір регулює процес виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, а також вимагає дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.
З одного боку, найманий працівник залежить від роботодавця.
«Якщо ви хочете взяти відпустку, залишитися вдома за сімейними обставинами, піти до лікаря протягом робочого дня — маєте отримати дозвіл керівника», – йдеться у повідомленні.
Працівник має низку соціальних і трудових гарантій:
- регулярна оплата праці – щонайменше двічі на місяць;
- нормований робочий час;
- лікарняні;
- оплачувані вихідні й відпустки;
- захист від незаконного звільнення.
Що таке цивільно-правовий договір
За таким договором (угодою) немає роботодавців і працівників. Є виконавець, який зобов’язується виконати певну роботу або надати послугу, і замовник, який приймає роботу й оплачує її.
«Такі взаємовідносини можуть укладатися між будь-якими юридичними або фізичними особами і регулюються Цивільним кодексом України. На них не поширюється дія трудового законодавства», – наголосили ДПС
Предметом договору є кінцевий результат, а не процес його досягнення. Обидві сторони – незалежні й рівноправні. Замовник не має піклуватися про умови праці, надавати робоче місце й обладнання, оплачувати лікарняні. Виконавець може самостійно організовувати роботу і відповідати за її вчасне виконання.
Розмір винагороди й термін оплати визначаються угодою сторін, а не законодавством. Зазвичай цивільно-правовий договір укладається для виконання разових, а не систематичних робіт.
Раніше ми писали, чи має право роботодавець зі своєї ініціативи розірвати трудовий договір з працівником у період його тимчасової непрацездатності.