Слабошпицький для фільму про Олеся Ульяненка збирає відеозаписи з письменником

Кінорежисер Мирослав Слабошпицький (володар рекордної для України кількості фестивальних нагород за фільм "Плем'я") разом з Володимиром Тихим запускає документальний проект "Олесь Ульяненко. Без цензури" і закликає всіх, у кого збереглися записи з письменником надати їх для фільму.

"Друзі, якщо у когось з вас збереглися записи, на яких Олесь Ульяненко, будемо вдячні. Вони дуже допоможуть фільму. Тим більше що ідея стрічки - не "фільм-пам'ятник" цікавій людині з не менш цікавою долею. Це розповідь про живу людину. Зрозумійте, шість років тому від нас пішов друг. І ми хочемо воскресити його! Саме для цього й існує кіно - воскрешати обличчя, долі, голоси, образи… У цій фразі немає навіть частки жарту", - зазначив режисер в інтерв'ю ZN.UA.

Читайте також: Михайло Слабошпицький: "Війна в Україні провела трагічний вододіл між тим, що було і що буде"

За його словами, у цьому документальному проекті планується максимально використовувати різні кіно- і відеоматеріали, які зафіксували живого Олеся.

"Ну от, наприклад, десь у РФ зберігається касета із записом мого весілля. Не уявляю, якої якості запис, але пам'ятаю, як на цьому весіллі п'яний Ульяненко чудово й смішно танцював! Це були б чудові кадри для фільму. Важливо, щоб касета знайшлася, і запис не розсипався", - заявив Слабошпицький.

Також у контексті обговорення фільму він згадав найбільш дотепну витівку письменника, який пішов з життя шість років тому у віці 48 років.

"Складно згадувати, тому що багато чого було. Найсмішніше, що подружилися ми з ним, коли він не пив принципово. Був у зав'язці. Ну от, скажімо, в 90-ті ми спілкувалися з ним щодня. Вивчали Хрещатик уздовж і поперек, повільно йшли до Площі Толстого, їли морозиво, зондували книгарні, які згодом знищили. І постійно щось терли, терли, терли…

У центральних районах завжди було безліч кумедних персонажів. Тому що там регулярно торгували самвидавом, книжками про "всесвітні змови" тощо. І от якось нам назустріч рухається черговий персонаж - бриль, вишиванка, вуса, вузлик за спиною, якісь значки. Фрік, якому трохи за 50.

Ульяненко миттєво реагує: "Диви, яке їб…ко суне!". Цей персонаж порівнявся з нами, тисне руку Олесю. А в того тоді тільки-но вийшла перша книжка ("Вогненне око", 1997). І от незнайомець зі знанням справи запитує Ульяненка: "Доброго дня, як ваші справи? Чи купують вашу книгу?".

Така вражаюча поінформованість буквально "приголомшила" Олеся. А я й кажу: "Ну, нарешті ти побачив свого єдиного читача!".

І тоді Олесь починає ридати від реготу. І ми обидва катаємося по тротуару.

Це була смішна сцена, я її дуже люблю", - поділився спогадом режисер.

Повне інтерв'ю зі Слабошпицьким "Наше кіно прокинулося п'ять років тому" читайте у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".

Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.

Будь ласка, виберіть один або більше пунктів

Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК