Як зазначається в матеріалі, для маскування подальшої ескалації військової агресії Росія може втягнути в псевдомиротворчу авантюру держави - учасників Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ).
Осінь 2016 року ознаменувалася безпрецедентною серією інтенсивних "миротворчих" подій по лінії взаємодії Росії і її "кишенькової" ОДКБ з ООН, а точніше - з його поки ще повноважним керівництвом. У вересні в Нью-Йорку відбулася зустріч генерального секретаря ОДКБ Миколи Бордюжі з помічником генерального секретаря ООН Пан Гі Муна з політичних питань Мирославом Єнчей. У ході зустрічі російський функціонер передав нові пропозиції щодо розвитку взаємодії ОДКБ з ООН. Вже на наступний день Бордюжа зустрівся із заступником генсека ООН з операцій з підтримання миру Ладсусом для обговорення перспектив сприяння ОДКБ миротворчих зусиль ООН.
"Досвід трьох років війни Росії проти України свідчить, що слуги Кремля цілком результативно використовують в роботі з багатьма міжнародними організаціями, включаючи Радбез ООН (та й зі структурами влади ряду західних держав) особисті неформальні контакти. У хід йде все - від явної фінансової підтримки та прихованого підкупу до політики шантажу. Прикладом результативності такої "роботи" може служити відверте використання попереднього генерального секретаря ООН Пан Гі Муна, який "не помічав" збройної агресії Кремля проти України і явно підігравав Путіну", - наголошується в матеріалі.
У Центрі досліджень армії, конверсії і роззброєння вважають, що розгортання потужного угруповання російських військ вздовж російсько-білоруського державного кордону, а також його оснащення новітніми озброєннями, для Києва актуальним була б ревізія підготовки оборони в сучасних умовах. Як очікується, реанімована 1-я гвардійська танкова армія Західного військового округу РФ буде остаточно розгорнута до середини 2017 р. Якщо додати до неї потенціал спільного "російсько-білоруського угруповання", військові ризики для Києва істотно зростають, безвідносно до ситуації на міжнародній арені
"Так, ідеї Путіна тупикові, оскільки випливають з ущербної, болючої мотивації. Так, Росія балансує на межі і ризикує багато чим, можливо, на карту поставлено майбутнє мільйонів росіян. Але, тим не менш, в умовах ослаблення Європи і дуже неповороткої бюрократичної машини НАТО амбітні рішення господаря Кремля можуть виявитися ефективною гібридною відповіддю на жорстокість протистояння з Заходом. Якщо Україна не зуміє зробити посилення оборонного потенціалу і підготовку оборони першим і фундаментальним пріоритетом розвитку держави", - підсумовує автор.
Докладніше читайте в матеріалі Валентина Бадрака "Миротворчий" маневр як можливий сценарій Путіна" у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".