Думку про це висловив адмірал Ігор Кабаненко, який нині очолює Українське агентство з перспективних науково-технічних розробок (UA.RPA).
Він вважає, що нинішній стан справ, з безліччю регуляторних механізмів і нормативів з радянського минулого, збільшує накладні витрати і не стимулює cost-effective підхід.
"Потрібно вибудовувати ефективне державно-приватне партнерство у сфері оборони, і це вимагає законодавчої підтримки, ухвалення рамкового законопроекту. На жаль, в Україні не просувається розроблений 2015 року проект Закону про державно-приватне партнерство у сфері оборони, покликаний підвищити ефективність ОПК і залучити інвестиції", - зазначає Кабаненко.
Ще одна важлива тема, на думку керівника UA.RPA, - R & D (Research & Development, тобто, по суті, еквівалент НДДКР - науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. - ред) у сфері прикладних оборонних технологій.
Адмірал наполягає, що вони особливо актуальні в умовах нової генерації воєн, де успіх багато в чому залежить від технологічної переваги на полі бою.
На думку Кабаненка, ситуація з державною підтримкою перспективних ДКР оборонного призначення залишає бажати кращого.
"Ця сфера вимагає побудови ефективних стратегічних комунікацій між владою і приватним сектором і, безумовно, державної підтримки", - підсумував він.
Нещодавно експерти RAND , оцінюючи оборонну галузь України зазначили, що тут існують розбіжності і неясності щодо того, як виконавча влада керує сектором оборони і безпеки. Повноваження президента в цій сфері фактично не відрізняються від повноважень уряду. Українське міністерство оборони і Генеральний штаб ЗСУ не поєднані в єдиний ланцюг командування. В цей же час, обома відомствами керують військові офіцери, що підриває координацію, відповідальність і громадський контроль.
Детальніше про нинішню ситуацію із приватними підприємствами ОПК читайте у статті Валентина Бадрака "Приватний ОПК України: опора "оборонки" чи ізгої?" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".