Коли минулого місяця російські війська залишили місто Балаклія, вони залишили там тисячі документів, які детально описують внутрішню роботу російської військової машини. Журналісти видання Reuters детально вивчили ці документи і провели розслідування щодо них.
Документи були знайдені в підвалі поспіхом покинутого росіянами штабі. Серед них був блокнот невідомого штабного офіцера, який намалював ескіз солдата з мультфільму і роздумував про те, як повернутися додому. Також там була й інша інформація: координати підрозділів російської розвідки, записи дзвінків командирів, подробиці боїв, загиблих і знищеної техніки. І звіти про падіння морального духу та дисципліни.
Загалом там було тисячі сторінок документів. Reuters переглянув понад тисячу з них. Вони детально описують внутрішню роботу російської армії та проливають світло на події, що призвели до однієї з найважчих поразок президента Владіміра Путіна на полі бою: хаотичного відступу Росії з північного сходу України у вересні.
За кілька тижнів до цієї поразки російські війська боролися зі спостереженням і радіоелектронною боротьбою. Вони використовували стандартні безпілотники, якими керували ледве навчені солдати. Їхнє обладнання для глушіння українського зв'язку часто виходило з ладу. До кінця серпня, як свідчать документи, сили були виснажені смертями, дезертирством і бойовим стресом. Два підрозділи, що складали близько шостої частини загальної чисельності, працювали на 20% від повної чисельності.
Документи також показують зростаючу ефективність ЗСУ. За кілька тижнів до відступу російські сили навколо Балаклії зазнали потужного обстрілу з ракетних установок HIMARS, нещодавно поставлених США. Високоточні ракети неодноразово влучали в командні пункти.
Російський офіцер, який три місяці служив у Балаклії, розповів Reuters про відчуття загрози, що нависла над окупантами. Один із його друзів стік кров’ю на початку вересня після українського удару по командному пункту в сусідньому селі.
«Це гра в рулетку, – сказав офіцер. – Вам або пощастить, або вам не пощастить. Страйки можуть завдати будь-де».
Серед документів були списки особового складу, які свідчать, що призовники з підконтрольної Росії «ЛНР» воювали разом з бійцями 11-го армійського корпусу Росії. Солдати писали на стінах бази та розклеювали листівки, попереджаючи про те, що Україна потрапить під нацистське панування, якщо вони відступлять. Окупанти привезли з собою старі радянські карти України.
База в дитсадку слугувала центром утримання полонених українців – військових та пожежників, де їх били та катували. Наприклад, російські військові неодноразово допитували інспектора ДСНС про його розмови з начальником у Харкові. Його звинуватили у складанні списку українців, які співпрацювали з росіянами, що він заперечує. Пожежний заявив, що його звинувачують у приховуванні зброї та організації місцевого партизанського загону, що він теж заперечує. 33-річна Альбіна Стрілець, координатор логістики служби надзвичайних ситуацій, розповіла, що її та інших жінок утримували просто за те, що вони «проукраїнські».
«Я чув, як чоловіків били так сильно, що в якийсь момент я почув, як російський солдат сказав: “Принесіть мішок з трупами”, – сказав Стрілець. – Іншого разу я чув, як нагорі ґвалтували жінку, яка плакала годинами».
Документи свідчать про те, що це була хижа група луганських мобілізованих з навіть меншими ресурсами, ніж їхні російські колеги. Одному з них, наприклад, надали допомогу з пораненнями пальців після вибуху магазину гвинтівки Мосіна, розробленої наприкінці 19 століття та знято з виробництва десятиліття тому. Електронна таблиця в бункері в Балаклії показала, що типовий російський сержант отримував 202 084 рублів (3200 доларів США) на місяць у вигляді зарплати плюс премії, тоді як сержант у сепаратистських силах отримував лише 91 200 рублів (1400 доларів США).
Після однієї з атак ЗСУ на ці угруповання армії РФ російський офіцер нашкрябав на щоденній доповідній записці прохання безпілотників стежити за ворогом: «Квадрокоптери!!! Терміново!». Але безпілотники їм дали лише наступного дня і то вони не були готові до використання, оскільки програмне забезпечення ще не було встановлено, а солдати не вміли ними керувати.
Тим часом українські сили були зайняті польотами безпілотників над російськими позиціями, і їхнє завдання стало ще легшим, оскільки два з трьох пристроїв постановки перешкод російських сил вийшли з ладу та потребували ремонту, йдеться у примітці до звіту підрозділу радіоелектронної боротьби.
Ще через день російська розвідка, ФСБ дізналися, що українські сили перекидають у цей район три високоточні ракетні установки HIMARS. А Україна точно вказала розташування одного російського командного пункту та чотирьох складів, які використовували сили в Балаклії.
Також у тексті детально описується, що після бою пораненим російським солдатам часто не надавали допомоги, їм бракувало забезпечення. Окрему увагу журналісти приділили безладному і хаотичному відступу росіян під натиском ЗСУ.