По кілька разів на день ми збиралися і я їм трошки прибріхував, що все добре — як лікарні на лінії фронту переживали перші дні війни

У перші дні війни у регіонах, де були активні бойові дії, а медичні заклади зазнавали атак чи не щодня, відбувся значний відтік медичного персоналу. На тих, хто залишився, навантаження зросло і вони фактично жили у лікарнях, пише у своєму матеріалі "Лікарні на лінії зіткнення: перші місяці роботи" Алла Котляр.

“Я радію зараз, що на той час ми не знали про звірства в Бучі і все, що відбувалося на Київщині. Бо якби знали, боюсь, все було б дещо інакше. Чимало хто з мого колективу був на грані, скажімо так, коливань. Але практично весь колектив був. Виїхали з дітьми одиниці”, - розповів директор Вознесенської багатопрофільної лікарні Миколаївської області Володимир Красьоха.

Він зазначив, що лікарі фактично жили в будівлі лікарні.

“По кілька разів на день ми збиралися в колі, і я їм розповідав (іноді трошки прибріхував), що все добре. Вони вірили, бо вважали, що я маю більше доступу до інформації. Лікарі йшли, і я бачив, як у них змінювались обличчя, вони трохи заспокоювались. Багато хто з них був на межі — тікати чи ні”, - згадує він..

Керівниця Харківського регіонального перинатального центру Ірина Кондратова каже, що з нею залишилось 30% акушерів-гінекологів з тих, що працювали до війни.

«І 7 лікарів, які прийшли сюди вже 25 лютого, частково з сім’ями, з дітьми. Вони залишились тут, і надавали медичну допомогу цілодобово. Частина з них втратила домівки. З неонатальною службою було трохи краще. Але лікарів теж не вистачало», - розповіла вона про ситуацію на початку.

Зокрема лікарям доводилось працювати операційними, перев’язувальними сестрами, яких теж не залишилося.

«Перші місяць-півтора були дуже важкими. Особливо, коли бомбили з літаків. Тим не менше ми працювали», - додала Кондратова.

Вона розповідає, що з усіх сил намагалась підтримувати та мотивувати працівників звичними речима з мирного життя, як от манікюр чи квіти.

“Є регіони, де медпрацівників не залишилось, Це невеличкі села, з яких, наприклад, літні люди не хочуть виїжджати. Тоді включається сусідня первинка, і намагається виїжджати до них, не дивлячись на всі загрози”.—зазначила директорка Східного департаменту НСЗУ Наталія Будяк.

Попри справжній героїзм величезної кількості медиків, все ж не слід забувати, що всі вони є військовозобов’язаними. Медична спеціальність входить до Переліку № 711, тобто нині військовозобов’язані медсестри, а також інші медичні працівники.