Організатори закупівлі «швидких» заощадили бюджетні гроші, але коштом якості апаратури

Станом на кінець березня в середньому по Україні зношеність автопарку «швидких» становила близько 50%. У МОЗ, звісно, планують оновити автопарк автомобілів швидкої допомоги. Але плани далекі від реальних потреб медиків, наголошує журналістка Ольга Гамелуш-Мінчук.

Востаннє централізовану закупівлю «швидких» в Україні проводили дев’ять років тому. У 2012 році уряд Миколи Азарова придбав 216 автомобілів швидкої допомоги майже на 200 млн грн. 2013 року на «швидкі» витратили 913 млн грн (близько 110 млн доларів), за які закупили 1 412 «швидких».

У 2019 році уряд Володимира Гройсмана запустив пілотний проєкт розвитку екстреної медичної допомоги у Вінницькій, Донецькій, Одеській, Полтавській і Тернопільській областях, виділивши на ці потреби 817 млн гривень. Право закуповувати «швидкі» за принципом децентралізації віддали самим регіонам з урахуванням їхніх потреб.

Наприкінці минулого року уряд Дениса Шмигаля теж вирішив долучитися до «грошового» процесу закупівлі автомобілів швидкої допомоги. Тільки замість того, щоб виділити гроші на децентралізовані закупівлі, Кабінет міністрів своєю постановою № 818 від 12 серпня 2020 року доручив освоїти 922 млн грн МОЗ спільно з ДП «Медичні закупівлі України».

У міністерстві із самого початку «виписали» технічне завдання під одного виробника. Так, директор ДУО «Політехмед» (експертної організації МОЗ) Ростислав Картавцев вказав вимогу, що всі автомобілі мають бути потужністю не менше 160 к.с.

«Чому це так важливо? Ростислав Картавцев запропонував усім повірити в те, що лише завдяки такій потужності витрачатиметься менше пального й довше триватиме експлуатація автомобілів», - пише авторка.

А фактично цей параметр давав незаперечні переваги виробникові ТОВ «Автоспецпром», що випускає «швидкі» на базі автомобілів Citroen Jumper і Peugeot Boxer з потужністю двигунів 160 к.с.

Після тривалих дискусій ДУО «Політехмед» погодилося «піти на поступки» і зменшити потужність до 145 к.с. (що нічого не змінювало для конкурентів «Автоспецпрому»). А перша заступниця міністра охорони здоров'я Ірина Садов’як просила «Медзакупівлі» внести цей пункт у технічне завдання.

Директор ДП «Медичні закупівлі України» Арсен Жумаділов із такими вимогами не погодився, і в кінцевий варіант техзавдання параметр мінімальної потужності базового автомобіля не потрапив, що дозволило всім виробникам взяти участь у закупівлі. Відтак, договори підписали з трьома підрядниками, які мали поставити 416 «швидких» на базі трьох різних автомобілів на загальну суму 728 млн грн.

Попри те, що підрядники отримали 100% передоплати ще до нового року, жодної «швидкої» за укладеними договорами не поставлено досі.

«За інсайдерською інформацією, спробувало здати свої автомобілі ТОВ «Адамант Моторс Запоріжжя» (56 «швидких» типу B на базі Renault), але приймальна комісія знайшла низку невідповідностей ДСТУ й виробникові дали час на усунення порушень. ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» ще взагалі не готове поставити своїх 114 «швидких» (75 одиниць типу B, 39 одиниць типу C) на базі Volkswagen Crafter. На час написання статті мали «прийняти» 246 автомобілів швидкої допомоги ТОВ «Автоспецпром» (142 одиниці типу B, 104 одиниці типу C)», - наголошує Ольга Гамелуш-Мінчук.

Своєю чергою медики не приховують, що не очікують нічого високоякісного від цієї закупівлі. З одного боку, ДП «Медичні закупівлі України» істотно заощадило бюджетні кошти – понад 120 млн гривень, але з іншого – вимоги до медобладнання було прописано так лояльно, що під них проходила апаратура будь-якого рівня якості, не кажучи вже про якість салону.

Виробництвом автомобілів швидкої допомоги в усьому світі займаються не автоконцерни, а окремі компанії, які закуповують базові автомобілі – зазвичай вантажні фургони, – переобладнують їх та оснащують медичною апаратурою відповідно до стандартів (в Україні це ДСТУ EN 1789:2019). І саме ці три складові (шасі, виробництво та медобладнання) і формують кінцеву вартість.

І якщо вартість базового автомобіля плюс-мінус для всіх виробників буде приблизно однаковою (хоча в дилерів можуть трапитися додаткові знижки), то витрати на переобладнання і медустаткування – це статті витрат, які безпосередньо залежать від якості комплектуючих.

Водночас українському ДСТУ EN 1789:2019 може відповідати будь-яке обладнання: і китайське, і американське, навіть якщо різниця в ціні між ними буде десятикратна. Стандарт вимагає лише наявності медобладнання, а функціональність деталізує сам замовник.

Так само відповідатимуть стандартові й дешеві матеріали для звукоізоляції, обшивки салону тощо. Таким чином, чим нижча ціна, тим менш якісними будуть «швидкі».

І за всіма укладеними договорами виробники запропонували найбільш бюджетне медобладнання китайського, українського, корейського, турецького та європейського виробництва.

«Таким чином, уряд, замість того, аби якісно оновлювати автопарк «швидких», хоче оновити його кількісно, що не тільки не вирішує, а загострює проблему. Тому після того, як Національна служба здоров'я України впровадила пакети послуг для екстреної медичної допомоги, обласні ЦЕМД у 2021 році кинулися оновлювати автопарк «швидких» самостійно, з урахуванням своїх потреб та побажань медперсоналу», - підсумовує авторка.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Степанов призначив в Наглядову раду підприємства "Медзакупівлі" людей, до яких є запитання

Доки Мінздоров’я дивиться в небо й хвалиться аеромедициною, «швидкі», в яких пацієнтів перевозять по землі, розвалюються. Хоча перша серія закупівель машин уже скінчилася й на черзі друга, автопарк «швидких», схоже, оновлюють лише кількісно, а не якісно. І це не тільки не вирішує, а ще більше ускладнює проблему. Чому так відбувається? Читайте у статті Ольги Гамелуш-Мінчук «На чесному слові» у ZN.UA.