Окупованому Сімферополю загрожує водний колапс

В анексованому Росією Криму з наближенням весняно-літнього періоду традиційно виникають проблеми з водою. Найбільш гостро питання нестачі питної води відчувається в окупованому Сімферополі – питної залишилося на 90-100 днів.

"Води залишається на 100 днів, а з урахуванням того, що сьогодні 722 тисяч кубометрів прийшло, а витрата 140 тисяч, вже 104 дні", - заявив голова підконтрольного Кремлю Держкомітету з водного господарства і меліорації Криму Ігор Вайль.

Ситуацію з водопостачанням Сімферополя 5 лютого обговорили на оперативно-господарській нараді в окупаційній адміністрації міста. На ній був присутній Ігор Вайль, пишуть "Крим.Реалії".

"У зв'язку з недостатньою кількістю опадів в трьох водоймищах, з яких вода подається в Сімферополь, накопичено на 25-28 мільйонів кубометрів води менше торішнього рівня. Ситуація не критична, але напружена", - заявив він.

Вайль закликав "чиновників" розробити комплекс заходів щодо "раціонального використання наявного ресурсу". Так звана "голова адміністрації" Сімферополя Олена Проценко заявила про намір запровадити у місті графік подачі води.

У комітеті водного господарства та меліорації заявили: водосховища півострова заповнені на третину, прісної води вистачить до червня. Жителям анексованого Криму знову радять економити воду і використовувати очищені стічні води повторно.

Після анексії Криму Росією Україна припинила подавати воду на півострів по Північно-Кримському каналу, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через цей канал, з території Херсонської області.

Значне додаткове навантаження на водні ресурси півострова чинить його стрімка мілітаризація Росією. Оскільки базові потреби кримчан у прісній воді в разі виведення російських військ можна задовольнити навіть без відновлення поставок дніпровської води.

Російська сторона неодноразово намагалася підняти на міжнародному рівні питання про нібито порушення Україною гуманітарного права у зв'язку з обмеженням постачання прісної води на окупований півострів. Однак Україна спирається на положення четвертої Женевської конвенції 1949 року, згідно з якою повну відповідальність за задоволення потреб мирного населення несе окупуюча сторона.

Докладніше про проблему читайте у статті Олексія Їжака "Не вбивати на водопої".