Невміння розпізнати загрозу та культура замовчування: чому українські чоловіки не розповідають про насильство – опитування

Українські чоловіки на всіх етапах свого життя зазнають різних форм насильства, найчастіше з боку інших чоловіків, але переважно замовчують ці випадки, свідчать результати всеукраїнського соцопитування, проведеного правозахисниками Amnesty International.

«Чоловіки періодично зазнають насильства, але й досі бракує комплексних досліджень цієї проблеми. Саме тому Amnesty International ініціювала всеукраїнське опитування – щоб дослідити ставлення чоловічого населення до насильства, його досвід, обізнаність і готовність підтримувати зміни. (…) Нині надзвичайно важливо ініціювати системні зміни на рівні держави й залучити до них чоловіків, щоб зруйнувати табу і навчити постраждалих не мовчати», – наголошує директорка AI в Україні Оксана Покальчук.

Результати опитування підтвердили, що більшість українських чоловіків схильні замовчувати випадки насильства, незалежно від віку й середовища, де відбувається насильство.

Скільки чоловіків звертались по допомогу та отримали її

Близько 80% респондентів, які стикалися з домашнім насильством у дитинстві або в зрілому віці, не зверталися по допомогу. Так само замовчували проблему ті, хто пережили булінг або побої у школі (79 %), чи отримував вуличні тілесні ушкодження в дитинстві та юності (74 %).

Amnesty International Ukraine

Так, лише 12% опитаних, говорили про випадки домашнього насильства комусь із близьких (близько половини – матері, близько третини – друзям, рідше – батьку чи сестрі/брату). З тих, хто повідомляли хоча б комусь про домашнє насильство, більшість (69%) отримали очікувану підтримку і допомогу після звернення. 

Серед тих, хто не повідомляли про домашнє насильство стосовно себе, третина не робили цьому, бо вважали себе винним (32%), а третина – бо не знали, що про це треба комусь говорити. Суттєво рідше причинами були впевненість, що ситуацію можна вирішити самостійно, або сором (14 і 12% відповідно). 

Серед опитаних, які стикалися з насильством у школі, по допомогу зверталися тільки 15% – переважно до матері/мачухи або батька/вітчима, третина опитаних воліла довіритися друзям або вчителю. З тих, хто зверталися по допомогу, переважна більшість (85%) отримали її.

Більше половини з тих, хто стикалися з насильством у школі і не зверталися по допомогу, не робили цього, бо вважали, що можуть самі впоратися із ситуацією (53%), а кожен четвертий – бо не вважали, що про це треба комусь говорити (24%). 

У випадку з фізичними вуличним насильством по допомогу звертались лише 22% постраждалих підлітків, – переважно до батька/вітчима або до матері/мачухи, а також до когось із друзів (по 38-40%). Абсолютна більшість з тих, хто просили допомоги, її отримали (89%).

Понад половина постраждалих не зверталися по допомогу, бо вважали, що можуть самі впоратися з ситуацією (58%), не вірили, що це допоможе, або не думали, що про це треба говорити (по 21%).

Дещо краща ситуація із зверненнями в разі вуличних побоїв у дорослому віці – про такі випадки повідомляли 29 % опитаних, переважно – в поліцію (65% з тих, хто зверталися). Серед тих, хто не зверталися по допомогу, понад половина цього не робили, бо вважали, що самі можуть впоратися із ситуацією (53%).

Водночас лише 15% дорослих чоловіків, які стикалися з домашнім насильством, зверталися по допомогу. Ті, хто не зверталися, найчастіше не робили цього, бо вважали, що зможуть впоратися самостійно, або не думали, що про це треба комусь говорити. 

Більшість опитаних, які не зазнавали домашнього насильства у дорослому віці, розповіли соціологам, що знають, куди треба звертатися у цьому випадку (59%). Суттєво вищою є частка таких відповідей серед опитаних віком 18-24 роки – 70%, і віком 65+ років – 71%. 

Половина таких опитаних вважають, що треба звернутись у поліцію (52%), кожен п’ятий звернувся б до профільної громадської організації (21%) або на гарячу лінію (19%).

Чому чоловіки мовчать

Одна з причин, чому чоловіки не схильні звертатися по допомогу, – те, що вони не завжди розпізнають ці ситуації як насильство. Менше як половина опитаних (48 %) визнає заборону спілкуватися з друзями як психологічне насильство, а незаконне обмеження пересування – як фізичне.

Крім того, лише 25 % відзначили, що потерпали від домашнього насильства у дитинстві і юності. Проте коли респондентам наводили приклади конкретних ситуацій, як-от ляпаси або погрози, кількість ствердних відповідей була суттєво вищою.

Amnesty International Ukraine

Зокрема, про досвід, коли члени родини давали ляпаси чи били ременем, розповіли 65 % опитаних. Майже 50 % зазнавали принижень, словесних погроз, залякування; 17 % мали в дитинстві досвід позбавляння житла, одягу, коштів, особистих речей з боку членів родини. А 4% пережили досвід небажаних сексуальних дотиків чи сексуальних домагань з боку членів родини.

Ще одна причина не звертатися по допомогу – замовчування теми насильства в українському суспільстві. Більше як половина тих, хто стикалися зі шкільним або вуличним насильством до 16 років і не зверталися по допомогу, вважали, що самі впораються з проблемою.

Майже така сама ситуація у дорослих чоловіків, котрі мали досвід домашнього насильства. Інша поширена відповідь на питання про причину мовчання в юності і в дорослому віці – це усталена думка, що про такі випадки не потрібно говорити взагалі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Третина українських чоловіків зазнавала вуличного насильства, лише 6% розповідають про досвід домашнього – опитування

Опитування «Місце і досвід насильства в соціалізації чоловіків» проводилося дослідницькою агенцією Info Sapiens на замовлення Amnesty International в Україні.

Анкетування відбувалося у період 17.04-08.05.2021, було опитано 2016 респондентів чоловічої статі віком від 18 років і старше. Опитана вибірка відповідає розподілу дорослого чоловічого населення України (за винятком непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей та Криму) за віком, макрорегіонами та розміром населеного пункту відповідно до даних Державної служби статистики станом на 1.01.2020.

Опитування не має на меті порівняння досвідів чоловіків і жінок або применшення проблеми насильства щодо жінок, які частіше є постраждалими від домашнього і сексуального насильства. Це дослідження покликане зняти табу з теми насильства на різних етапах соціалізації чоловіків, яке вони зазнають, переважно, від інших чоловіків.