Конституційний Суд України 21 липня визнав частину положень щодо реформи поліції неконституційними. Проте це не рішення про “неконституційність атестації” як можна почути, пише Євген Крапивін, експерт Центру політико-правових реформ у своєму Facebook.
«Що сталось? КСУ у справі за конституційною скаргою Бівалькевича Б.В. (колишнього високопосадовця МВС, полковника) визнав неконституційними п. 8 Розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію”… стосовно попередження про звільнення поліцейських у зв’язку з утворенням Національної поліції. Водночас ці положення Закону втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення і не поширюються на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення і продовжують існувати», - пише експерт.
Він також пояснює суть змін.
«Атестуванню поліції передувало звільнення усіх міліціонерів з МВС. З дня опублікування Закону “Про Національну поліцію” (6.08.2015 р.) всі працівники вважались такими, що попереджені про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. КСУ констатував, що цим порушено принцип юридичної визначеності, який є складовою верховенства права (ст. 8 Конституції), адже що означає “можливе” та “майбутнє” звільнення незрозуміло, тим паче, що всіх було звільнено, а інше положення Закону встановлює у загальних рисах процедуру майбутнього працевлаштування в поліції протягом трьох місяців (до набрання чинності Законом 07.11.2015 р.), яка суперечить цьому положенню (п. 4 Рішення)», - зазначив він.
За його словами, процедура звільнення та переходу до Нацполіції була нечіткою, міліціонери не могли передбачати своїх дій на підставі положення Закону через його суперечливий зміст. До того ж у Верховної Ради немає повноважень попереджати про звільнення (звільняти) масово людей з посад, для цього має бути індивідуальне повідомлення завчасно.
Відносно атестації поліцейських він додав: «Атестуванню поліцейських присвячена ст. 57 Закону “Про Національну поліцію” і вона не є предметом розгляду цього Рішення. Цей механізм конституційний і може застосуватись й надалі (правда з тим підзаконним регулюванням, яке наразі є, в жодному разі його застосовувати не треба). З іншого боку він настільки проблемний, що “проваленість” атестації завчасно була відома і вірогідно свідомо підлаштована тими, хто розробляв підзаконний акт про порядок атестування (Наказ №1465)».
Крім того, він назвав сенс цього рішення КСУ: «Дійсно, наші реформатори чомусь впевнені, що Верховна Рада може через перехідні та прикінцеві положення Закону звільняти і директорів ДБР (це не так), і 15 тисяч прокурорів, і цілі понад 100-тисячні органи. Проте це суперечить гарантіям незвільнення з посад цих людей, зокрема і трудовим правам. В цьому цінність цього Рішення КСУ – вказати, що це не повноваження Парламенту».
Про те, що робити з “поганими” прокурорами, поліцейськими читайте в матеріалі Євген Крапивін для ZN.UA – «Казус Авакова».