Коли розпочнеться збирання врожаю зернових, Україна зіткнеться з нестачею потужностей для зберігання

Про біди українських фермерів розповідається у статті AP.NEWS "У зв'язку з початком збирання врожаю зростає тривога за українських фермерів-зерноводів".

До вторгнення Росії Україна могла експортувати від 6 до 7 мільйонів тонн зерна на місяць, але у червні, за даними Української зернової асоціації, вона відправила лише 2,2 мільйона тонн.

Зазвичай близько 30% українського зерна йде до Європи, 30% до Північної Африки та 40% до Азії, повідомив голова асоціації Микола Горбачов. Однак, за його словами, багато фермерів в Україні можуть розоритися. Вони перебувають у найскладнішій ситуації з здобуття незалежності 1991 року.

У зв'язку з блокадою Росією чорноморських портів України доля майбутнього врожаю в Україні перебуває під питанням. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН ФАО заявляє, що війна ставить під загрозу постачання продовольства для багатьох країн, що розвиваються, і може стати причиною голоду для 181 мільйона осіб.

Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що його країна працює з ООН, Україною та Росією над пошуком рішення, пропонуючи безпечні коридори в Чорному морі для постачання пшениці. Але поки що Україна намагається використати менш ефективні альтернативи для експорту зерна принаймні до Європи. В даний час 30% експорту йде через три порти на річці Дунай на південному заході України.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Туреччина купує у Росії українське зерно — розслідування «Схем»

Країна також намагається відправляти зерно через 12 прикордонних переходів із європейськими країнами, але вантажівки мають стояти в черзі по кілька днів, а європейська інфраструктура поки що не може прийняти такий обсяг зерна, каже Микола Горбачов. "Неможливо побудувати таку інфраструктуру за один рік", - наголосив він в інтерв'ю The Associated Press.

Через війну в Україні зібралося близько 22 мільйонів тонн зерна, це колосальна проблема як для житниці Європи, так і для споживачів українського зерна та соняшникової олії.

Вторгнення Росії також викликало різке зростання транспортних витрат. Ціна доставки ячменю цьогорічного врожаю в найближчий румунський порт Констанца становить 160-180 доларів за тонну, порівняно з 40-45 доларами раніше. Фермер, який продає ячмінь трейдеру, заробляє менше ніж $100 на тонні.

Більшість фермерів ризикують дуже скоро стати банкрутами — вони не мають іншого виходу, окрім як продавати зерно дешевше за собівартість. Але без надходження грошей за зерно майбутній урожай буде проблематичним – фермерам потрібно закуповувати добрива, насіння, дизельне паливо, платити зарплатню.

Україна має в своєму розпорядженні комерційні зерносховища ємністю приблизно 65-67 млн тонн, хоча 20% з них знаходяться на окупованих Росією територіях. Самі фермери можуть зберігати від 20 до 25 мільйонів тонн, але частина також знаходиться на окупованих територіях. До кінця вересня, коли розпочнеться збирання врожаю кукурудзи та насіння соняшнику, Україна зіткнеться з нестачею потужностей для зберігання.

ФАО нещодавно оголосила про проект вартістю 17 мільйонів доларів, що допоможе вирішити проблему дефіциту сховищ за допомогою силосних мішків (рукавів) для зберігання.

У східних та південних регіонах, що розташовані поблизу лінії фронту, фермери продовжують обробляти свої поля, незважаючи на загрозу їхньому життю.

"Це може бути закінчено одночасно бомбардуванням, або, як ми бачимо зараз, поля горять", - каже Юрій Вакуленко з Дніпропетровської області. За його словами, працівники ризикують життям за малу віддачу, а сховища відмовляються приймати їх зерно.

Минулого року Україна зібрала рекордний урожай зерна – 107 мільйонів тонн. Цього року очікувалося ще більше. Тепер, за оцінками зернової асоціації, за найсприятливішого сценарію фермери зберуть цього року лише 70 мільйонів тонн зерна.

Без відкриття портів Чорного моря немає жодного рішення для виживання українських селян. Але якщо вони не виживуть, Україні не зможе нагодувати країни Африки, Близького Сходу та низку країн Азії.

Як повідомлялося, російські агресори навмисно спалюють поля з дозріваючим урожаєм, щоб посилити світову продовольчу кризу.