Слід переглянути підхід до нарад послів, які переважно проводяться раз у два роки. Керівництво держави тяжіє на цих нарадах до проголошення промов і вислуховування вдячності у відповідь. Потім воно зникає, до речі, разом з оточенням, а далі - фуршет.
Про це у своїй статті для DT.UA пише колишній дипломат, який побажав залишитися невідомим. За його словами, остання можливість демократично поспілкуватися з першим і другим дипломатами країни (президентом і міністром) і їх найближчими радниками була втрачена в день 100-річчя української дипломатичної служби 22 грудня 2017 р.
"День вийшов насиченим, і, з точки зору службовців в адміністрації, важко було знайти три-чотири години для довірчих, демократичних обговорень. Але раз в 100 років все ж таки треба було. Сторони (учасники) втратили шанс", - зазначає автор.
На його думку, такі зустрічі треба влаштовувати під час регулярних нарад послів, і не раз у два роки, а щорічно.
"Як щороку збираються в Польщі. У Туреччині. У Румунії. Ці країни порівнянні з Україною за потенціалом і близькі по історії і проблемам. Це сусіди. Або як у Франції - це країна, на яку ми хотіли б рівнятися. Всі їх посли збираються щорічно. Так треба і нам. Раз на рік, тому що в стані війни корекція зовнішніх меседжів і способів доведення їх до світу має відбуватися частіше. І не в ритмі звітів, а у формі дискусій, - наголошує дипломат. - Як видається, такого усвідомлення в керівництві зовнішніми зносинами сьогодні не вистачає. Як не вистачає і розуміння, що дипломатам в центрі і за кордоном потрібні призначені за законом керівники. Пояснити, чому так не відбувається, неможливо".
Детальніше про проблеми дипломатичної служби читайте в матеріалі "Чи готова сторічна дипломатія до викликів непередбачуваного століття?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".