Плагіат в українській науці став став усеосяжним й отримав ознаки невід’ємної риси державного устрою. Та чи можна подолати це явище у хворому суспільстві? Відповідь на це запитання дають доктор фізико-математичних наук Олександр Габович та Володимир Кузнєцов.
«Можна. Найпершою умовою є вимога назвати «кішку кішкою»», - пишуть вони у статті для ZN.UA. Тобто, плагіаторів треба називати плагіаторами, хоч яку високу посаду вони обіймаються.
Другою вимогою є закриття всіх установ, усіх рад, усіх організацій, де плагіат став способом існування. А усіх плагіаторів, їхніх «наукових керівників» й опонентів із «захисту» дисертацій треба позбавити наукових ступенів.
Нарешті, все це очищення має відбуватися під неухильним контролем з боку західних партнерів України, вважають експерти.
«Самі ми вже не виліземо з глибокої калабані, куди нас зіштовхнула радянська історія, радянська традиція та безпринципність майже всіх осіб, дотичних до керування й контролю за якістю науково-освітянських процесів і виховання наступних генерацій дослідників», - підсумовують автори.
Звідки з’явився в українській науці плагіат, чому у нашій країні крадіжка чужих ідей часто веде до успіху і слави та що робити, аби ефективно боротися з академічною недоброчесністю вітчизняних «науковців» і шкодою, якої вони завдають країні, читайте у статті Олександра Габовича та Володимира Кузнєцова «Червона стежка до успіху й влади із запахом занепаду».