Підтримати
Науково-технологічний парк Academ.City, який об’єднав 13 наукових інститутів і університетів на базі НАН України, має на меті створити реальні умови для співпраці науки та бізнесу й стати пілотним проєктом для всієї України. Творці парку впевнені, що такі пріоритетні напрями, як біо-, нано-, квантові технології, зелена енергетика, штучний інтелект, мають стати важелями, які дадуть змогу вже сьогодні, попри виклики війни, будувати в Україні інноваційну економіку. І нині розвиток науки в Україні без перебільшення є питанням самозбереження держави.
Про те, як виникла ідея створення амбітного Academ.City, про актуальні проєкти науково-технологічного парку, які підтримують і просувають українську науку, та про цілі, які можна виміряти, говоримо з ініціаторкою створення Academ.City, його керівницею, докторкою фізико-математичних наук, заступницею директора з розвитку та інновацій Київського академічного університету (КАУ) та керівницею Інноваційного центру КАУ, президенткою українського Гумбольдт-Клубу, а віднедавна й головою наукового комітету Нацради з питань розвитку науки і технологій Олександрою Антонюк.
— Пані Олександро, на чому зосередив зусилля Academ.City під час повномасштабної війни?
— На початку 2022 року, враховуючи спричинені повномасштабним вторгненням обмеження для розвитку інфраструктури проєкту Academ.City, команда зосередилася на наданні послуг науковцям і бізнесу для втілення інновацій, на заохоченні студентів до розвитку власних проривних ідей і стартапів, на поглибленні економічних знань і підприємницьких навичок тих, хто звик працювати лише з наукою. Зусилля було сконцентровано на створенні грантового офісу, який лише протягом 2022 року подав 28 грантових заявок, сім із яких були успішними. Три з них зараз виконує Київський академічний університет. Інші — команди деяких установ НАН України. Намагаємося допомогти іншим — наскільки вистачає нашої спроможності.
Взагалі за три роки існування проєкту на тлі пандемії, повномасштабної війни Academ.City забезпечив супровід більш як 40 грантових заявок, отримав п’ять екосистемних грантів і уклав понад 200 нових партнерств. Лише за 2022 воєнний рік ми сплатили близько двох мільйонів гривень податків нашій державі. Це були залучені кошти ЄС, які через наукові проєкти влилися в українську економіку.
— Отже, грантові кошти ЄС дали вам змогу сформувати й базові підрозділи парку. Розкажіть, будь ласка, про них і наведіть конкретні приклади ваших актуальних проєктів.
— У нас успішно працюють грантовий офіс, цифровий інноваційний хаб NOSC-UA DIH, офіс підтримки академічних стартапів, центр трансферу технологій TISC, медіалабораторія. Експерти цих підрозділів допомагають інноваційним проєктам розробляти бізнес-моделі й стратегії захисту прав інтелектуальної власності (ІВ), шукати грантове фінансування. Актуальні освітні та інкубаційні програми допомагають студентам і науковцям зрозуміти бізнес-складник проєктів, а спеціалізовані короткострокові курси з deep tech-технологій показують бізнесу потенціал для розвитку. Такий двосторонній обмін знаннями дає змогу науці та бізнесу нарешті знайти спільну мову. Venture Creation Course SEEDplus, програма BOOSTER, курс із підприємництва 4innopipe — це чудові майданчики для першого спілкування з представниками венчурних фондів, бізнес-акселераторів. Вони не лише дають знання про те, як правильно комерціалізувати інновації, а й формують у науковців упевненість у собі, бажання розвиватися, просувати українську науку.
Цифровий інноваційний хаб NOSC-UA DIH підтримує розвиток цифрових проєктів, дає змогу українським стартап-командам і науковцям працювати в європейській цифровій екосистемі. Наведу лише один приклад AgriFootprint-проєкту інноваційної компанії «Біоінвест-Агро» (Україна) — це хмарна модель для оцінки вуглецевого сліду в рослинництві та агропродовольчих ланцюгах доданої вартості. Результатом реалізації пілотного проєкту є розроблений, протестований і побудований цифровий сервіс як інструмент для ухвалення агротехнологічних, організаційних і управлінських рішень у напрямі сталого вуглецевого циклу та вуглецевого землеробства.
Ресурси центру трансферу технологій TISC — це доступ до бази знань Всесвітньої організації інтелектуальної власності, до міжнародних патентних та інших баз даних. Усе це дає змогу перелаштувати світогляд українських науковців мислити категоріями відкритої науки, відкритої економіки, конкурентоспроможності як бізнесу, так і науки у європейському та світовому інноваційному просторі.
У нашому портфелі є проєкти для відновлення регіонів у сфері будівництва, відновлення ґрунтів, очищення води. Вже впроваджуємо пілотні рішення з громадами Київської області, наприклад, із Макарівською, Згурівською, Вишгородською.
2024 року розпочався проєкт WEnnovate, у якому разом із партнерами зі Словаччини, Угорщини, Нідерландів працюємо над програмними рішеннями для розширення застосування стійких відновлюваних джерел енергії та міжгалузевими заходами у сфері енергетики та цифрових інновацій, які узгоджуються з Новим європейським інноваційним порядком денним (New European Innovation Agenda).
Працюємо над проєктом із підтримки ментального здоров’я: маємо намір створити науково-практичний центр для дослідження, діагностування та лікування ПТСР на базі КАУ в партнерстві з провідними міжнародними дослідницькими організаціями.
— На створення амбітного проєкту Academ.City вас особисто надихнув приклад науково-технологічного парку Adlershof у Берліні. Як це було?
— Наша історія розпочалася 2016 року. В складі великої делегації я як президентка українського Гумбольдт-клубу взяла участь у конференції, в межах якої нас познайомили з берлінським технологічним парком Adlershof. Цей парк було створено на основі реформованої східнонімецької академії наук на початку 90-х, і на сьогодні він є одним із найуспішніших майданчиків для високих технологій у Німеччині. І тоді я зрозуміла, що це приклад для нас, що й нам варто таке зробити. І почала займатися умовно «дипломатичною роботою», в результаті якої нашу ініціативу підтримало Федеральне міністерство освіти і науки Німеччини. Так, ми добре усвідомлюємо, що в нас немає справжньої розвиненої системи трансферу технологій і ми не можемо просто взяти й перенести досвід США чи Німеччини в українські реалії. Але ми готові стати експериментальним майданчиком, запропонувати рішення в конкретно наших обставинах і стати прикладом для інших схожих проєктів в Україні.
— Ви неодноразово наголошували, що берлінський технопарк Adlershof, на досвід якого ви орієнтувалися, походить від слова «парк» у його первинному значенні. І це набагато більше, ніж те, що формально прописано в нашому законі «Про наукові парки».
— Adlershof як частина міста впливає на його розвиток. І затишний сучасний парк працює як реклама науки. Люди різних поколінь приходять туди погуляти. Наприклад, діти відпочивають на лавочці у вигляді атома чи молекули й замислюються: «А що це таке?» А поруч, за кілька метрів від них, працює близько двох десятків дослідницьких інститутів. Основна спеціалізація резидентів Adlershof — фотоніка й оптика, відновлювані джерела енергії, біотехнології, навколишнє середовище, IT та медіа. У кав’ярнях і ресторанах на території парку бізнесмени та вчені мають змогу зустрітися, познайомитися, й це має наслідком не лише нові контакти, а й нові контракти. Так вибудовується своєрідна екосистема. І така атмосфера на рівні підсвідомості впливає на всіх відвідувачів парку.
У Берліні на місці сучасного Adlershof за «залізною завісою» були сірі бараки Академії наук НДР. Мало хто з німців тоді вірив, що з цим старорежимним «академічним» спадком можна зробити щось модерне та прогресивне. Один із творців берлінського парку Хельге Нойман розповів мені, що коли вони починали, в журналі Spiegel вийшла стаття під назвою «Потьомкінські села в Адлерсхофі». Однак ядро засновників не склало рук, мерія Берліна вклала в проєкт мільярди марок, а потім — євро. Згодом парку подарували землю, яку він продавав і робив наступні інвестиції.
— А чи надає належну підтримку Academ.City київська влада?
— На початку 2023 року Меморандум щодо створення парку підписали представники КМДА та НАНУ. Проєкт Academ.City активно підтримує Департамент промисловості та розвитку підприємництва КМBА. Наприкінці грудня 2023 року разом із Київською міською військовою адміністрацією ми провели круглий стіл «Відкритий діалог зі стейкхолдерами», метою якого було «вийти за периметр» і познайомитися з представниками бізнесу, розташованого по сусідству. На 2024 рік ми плануємо розширити коло аналогічних заходів.
Наш проєкт Academ.City від самого початку підтримало німецьке Міністерство освіти і науки. Німецькі колеги стали нашими повноцінними партнерами, дали змогу розробити техніко-економічне обґрунтування створення наукового парку. Наш спільний із німецькою стороною проєкт із започаткування науково-технічного парку закінчився в грудні 2021 року, за два місяці до повномасштабного російського вторгнення.
— Допоки триває війна, питання розвитку й облаштування території закрите. Яким ви вбачаєте розвиток за цих умов?
— Чому питання закрите? В наших планах ми не повинні себе обмежувати проблемами, які маємо зараз. Нам треба чітко бачити, де будуть точки зростання. На 2024 рік ми запланували кілька архітектурних сесій із КМВА, буде оголошено відповідні тендери, щоб найкращі команди могли представити своє бачення Academ.City. Бо архітектор — це психолог простору. Велика кількість людей зацікавлена в тому, щоб ця частина міста перетворилася на парк-сад, стала місцем, де буде приємно й корисно проводити час. Віримо з командою, що Academ.City стане улюбленим місцем-магнітом не лише для науковців. У них — свої завдання. Ми кажемо про центри колективного користування обладнанням, про можливості й навчання, про сервіси для бізнесів, які не можуть купляти це обладнання, але зможуть ним скористатися. А власні технології створюватимуть власні науковці. І весь цей маховик треба запустити.
— І це при тому, що до науки в Україні й досі зберігається зневажливе ставлення?
— Час сформувати нову систему, в якій справжні вчені почувалися б затребуваними й оціненими. І це до питання, чи хочемо ми бути господарями у власному домі, аби не залишитися провінцією цивілізованого світу. Ми й так, на жаль, досі на одному з останніх місць у Європі за кількістю вчених на душу населення. Важливим є розуміння того, що для України розвиток науки є питанням самозбереження. Ця теза щороку стає дедалі нагальнішою. Передусім у контексті обороноздатності нашої держави. Ми маємо прийняти факт, що віднині житимемо в умовах латентної війни, бо з таким північним сусідом, як у нас, іншого варіанту немає. Отже, маємо бути сильними, щоб захистити себе. Це можливо тільки за умови розвитку власних високих технологій. Наші власні сучасні високотехнологічні розробки можуть виявитися дешевшими. І не всі високі технології можна купити. Тож треба вчитися й налаштовуватися робити багато речей самотужки.
— Яке головне завдання Academ.City визначає на 2024-й?
— Зараз відбувається стрімке розширення нашої команди. Цей процес вимагає нового підходу до управління та рівня навичок кожного члена команди. Оскільки цей проєкт є інфраструктурним, він має всі підстави стати пілотним для всієї країни. А отже, й управління таким парком повинне мати елементи інноваційності. Тож створюємо нові підходи до управління, які будуть незвичайними для державних установ, намагаємося відійти від застарілого бачення того, як керувати проєктами.
Трансфер технологій — це передусім про менеджмент, про відносини між людьми, про довіру й договірні відносини, а також про те, як ці відносини можуть сприяти зростанню економіки. Якщо казати глобально — про довіру суспільства до науки, науки — до бізнесу, бізнесу — до всіх. Давно відомо, що довіра — це економічна компонента, адже недовіра несе додаткові ризики й витрати. Довіра ж, навпаки, збільшує прибуток. Нам потрібна довіра одне до одного. Нехай це звучить трохи пафосно, однак саме довіра — елемент побудови нашої держави.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google