Про це в статті для Atlantic Council пише колишній посол США в Україні Джон Гербст. Щоб досягти цієї мети, змусивши президента Володимира Путіна вивести війська і зброю з Донбасу, США варто подивитися на історію радянського вторгнення в Афганістан. Гербст нагадує, що в тій війні Америка підтримувала моджахедів в рамках так званої "Операції Циклон". Це була одна з найбільш ефективних прихованих операцій ЦРУ.
США передавали силам моджахедів допомогу і старе озброєння, значна частина якого лишилася ще з часів Другої світової війни. Ефект від цього був обмежений. Однак, починаючи з 1986 року США почали передавати афганським угрупованням ракети Stinger і інше більш сучасне озброєння, що дозволило побороти технологічну перевагу СРСР. Зокрема, моджахеди почали збивати гелікоптери. В Афганістані використання радянської бронетехніки і артилерії було даремним, особливо в гірській місцевості. Тому гелікоптери відігравали ключову роль у проведенні атак у горах, де моджахеди тримали позиції. Коли США почали постачати афганцям Stinger, СРСР втратив цю перевагу.
В Донбасі російська артилерія і танки стали головною причиною втрат серед українських солдатів. США передали нелетальну допомогу українським військам, але це не зупинило Росію, яка продовжує перекидати війська і сучасне озброєння російським бойовикам. Саме тому, на думку Гербста, США повинні передати протитанкові ракети Javelin і контрбатарейні радари Україні, щоб позбавити російських сил переваги.
Передача Javelin буде означати, що нинішні порушення перемир'я з боку Росії будуть закінчуватися більшою кількістю втрат серед російських сил. І за ці втрати буде відповідати Путін. Подібно до досвіду постачання ракет Stinger в часи радянсько-афганської війни, передача Javelin скоротить технологічну нерівність і зробить російські сили більш уразливими.
"Варто сказати чітко: американська підтримка повстанців під час радянсько-афганської війни не принесла моджахедам швидку перемогу. Насправді радянські війська часто перемагали моджахедів у бою. Однак, ціна війни зросла, а також стало очевидно, що СРСР не може досягти впевненої перемоги", - пише екс-посол США.
Він зауважує, що внутрішні проблеми теж змусили СРСР покинути Афганістан. Радянська економіка дуже повільно зростала в 70-х роках, а Михайло Горбачов хотів покращити економічні показники. Тож через підтримку моджахедів з боку США, Пакистану і Саудівської Аравії, війна в Афганістані стала надто дорогою для Кремля, що призвело до виведення військ.
"Іноземна допомога і тренування допомогли моджахедам вижити і підштовхнули радянські війська до виходу. Так само забезпечення українських сил і запровадження додаткових економічних санкцій, а також людські втрати з російського боку зроблять війну проти сусідньої країни надто дорогою для Кремля", - йдеться в статті.
Гербст зауважує, що у України сьогодні є перевага, якої не було у моджахедів. Українська армія краще тренована і озброєна. Моджахеди були неорганізовані, погано підготовлені і не мали центрального управління. Різні афганські групи не координували свої дії і навіть воювали між собою за ресурси. В Україні ж США будуть передавати зброю добре підготовленій і надійній армії, яка вже змогла зупинити російський наступ в 2014 році.
Раніше екс-посол США в Україні Джон Хербст писав у статті для Atlantic Council про те, що аргументи проти озброєння України не витримують критики. Всі твердження проти передачі американської зброї базуються або на міфах, або на застарілих оцінках.
Як писав у своїй статті для DT.UA Юрій Бутусов, країни Заходу не виробили чіткої доктрини надання військової допомоги Україні, внаслідок чого постачання Києву озброєнь стало предметом ситуативних рішень.
За його словами, західна дипломатія наполягає на необхідності припинити конфлікт в Донбасі та знизити ескалацію бойових дій, проте політики країн Заходу не пояснили своїм військовим, як саме можна домогтися виконання цих цілей.
Детальніше про проблемні аспекти американської військової допомоги Україні читайте у статті Юрія Бутусова "Військова техніка США для України: політичний символізм і цілепокладання" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".