Досвід, який ми принесли з полону, за великим рахунком, нікому не потрібен. І це правильно — Станіслав Асєєв

Станіслав Асєєв, журналіст, автор DT.ua, 29.12.2019 р звільнений з полону ДНР в результаті обміну. Чому його світогляд докорінно змінився? Чим "донецькі" відрізняються від решти України? Що за світ існує в підвалах ДНР? Які люди наглядають там за полоненими? Чому багато "ополченців" більше не вірять у свої "республіки"? Чи можна на терезах обміну зважити страждання полонених і правду про злочини "Беркуту" на Майдану? На ці та інші складні питання Станіслав Асєєв відповів у своєму інтерв'ю DT.ua.

"Я ще не відчуваю визволення. Не можу вийти на вулицю, видихнути й сказати, що нарешті все скінчилося, - говорить Стас Асєєв. - Немає ще цього відчуття. Так, усе зараз просто. Я можу піти куди завгодно й коли завгодно. Але час мене просто вбиває. У мене постійне ще дополоненне відчуття комендантської години. Мені постійно здається, що вона закінчується. Якщо я о дев'ятій годині на вулиці, то мені здається, що треба якнайшвидше йти додому. Ще - я можу зайти в супермаркет і купити все що завгодно… брусок мила, який ми там розтягували на чотирьох і на весь місяць".

"А недавно я зайшов у метро, там сиділа дівчина, яка у смартфоні перебирала картинки дитячих підгузків, - продовжує чоловік. - І, чесно кажучи, я сторопів, мені перехотілося жити... Бо я зрозумів, що той досвід, який ми принесли з полону, за великим рахунком, нікому не потрібен. І це правильно. Люди просто хочуть дивитися серіали й водити дітей до школи. Не треба їм розказувати, що хтось комусь там засовує в задній прохід електрод… Ну й що? Як я на це можу вплинути? У мене маленька донька, і я вибираю їй одяг…".

"Моя перевага в тому, що я цей момент усвідомлюю. Саме я, а не вона. Те, що вона перебирає цей одяг, - правильно. На наступній зупинці у вагон зайшов хлопець у камуфляжі. І, знаєш, усе як рукою зняло. Вагон та інші люди для мене перестали існувати. Ось, здавалося б, я повинен рухатися в протилежний бік від усієї цієї теми з Донбасом, але, щойно побачив військового, це виявилося єдиним зв'язком із містом узагалі… Звісно, таких моментів треба позбуватися. Але це моя проблема, і добре, що на сьогодні я її усвідомлюю", - закінчив колишній в'язень донецької спецв'язниці "Ізоляція".

Раніше Станіслав Асєєв заявив, що йому нема чого сказати сім'ям загиблих на Майдані. Але він їх розуміє

Детальніше читайте в матеріалі Інни Ведернікової "Станіслав Асєєв. Як впав мій "русский мир" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна"

Повну відеоверсію інтерв'ю з Станіславом Асєєвbм дивіться тут