Дистанційна освіта в Україні: технічні проблеми вявилися не найбільшим викликом

У результаті запровадження по всій країні карантину, навчальний процес в Україні зараз здійснюється дистанційно, зокрема й у вишах. У деяких українських закладах система дистанційної освіти працює не перший рік. Однак деякі університети просто видали накази про організацію дистанційного навчання і відправили викладачів та студентів у вільне плавання, не цікавлячись деталями. Як пише у своїй статті для ZN.UA Інна Совсун, такого підходу недостатньо для того, аби система дистанційної освіти запрацювала.

Чому так виходить? Здавалося б, технічні проблеми стануть найбільшим викликом. Однак технічні питання можна порівняно легко вирішити. Значно складніше вирішити проблему з педагогічним аспектом процесу, пише авторка.

За її словами, такі проблеми очікувані, адже більшість викладачів не мають досвіду та навичок, необхідних для роботи із студентами у новому форматі.

"На жаль, слід визнати, що в більшості випадків університети значно менше уваги приділяють цьому питанню, а навчально-методичні відділи, які мали б допомагати, частіше очікують від викладачів звітів, аніж надають підтримку", - зазначила Совсун.

У результаті викладачі можуть покладатися лише на себе чи своїх колег. Дехто може впоратися із новими викликами, проте частина викладачів вирішила піти іншим шляхом та замість дистанційного навчання просто перевести все у формат самостійної роботи студентів.

Авторка зазначає, що безперечно, проблеми з якістю викладання були й до карантину. Поточна кризова ситуація просто проявила їх та зробила більш очевидними.

"Скільки вже говорилося про те, що читання лекцій за підручником і перевірка конспекту - зовсім не є сучасним методом викладання!", - пише Совсун.

Багато викладачів, представників адміністрацій, студентів щиро прагнуть адаптуватися до нових умов, і їм це вдається, за що всі ми маємо бути вдячними. Але проблеми, все ж таки існують. Більше того, вони істотно вплинуть на якість навчання під час карантину, і про це слід відверто говорити. У певному сенсі, це є помилками, які треба виправляти.

Як зазначила авторка, вже зараз потрібно удосконалювати програми підготовки вчителів і викладачів та навчати їх якісно проводити дистанційне навчання.

"Але є з цієї ситуації й глобальніший висновок. Автономія вишів - це необхідна умова для розвитку. Необхідна, але не достатня. Автономія і довіра працюють там, де вже є високий рівень професіоналізму, правильна мотивація та умови для зростання. На жаль, це зовсім не ті умови, в яких нині перебуває система вищої освіти в Україні. Є потужні наукові та викладацькі команди, є університети, які проводять дослідження та готують конкурентноспроможних фахівців. Однак поки що це окремі острівці. Решті потрібна підтримка", - пише Совсун.

Вона зазначила, що в даній ситуації необхідні навчання, стимули й допомога, підкріплені чіткими зобов'язаннями та відповідальністю. І надати таку підтримку повинен уряд.

За словами авторки, досвід дистанційної освіти в університетах довів, що рівень цих компетенцій дуже різний, і якщо ми як суспільство прагнемо кращої вищої освіти - то в неї треба розумно інвестувати, посилювати університети, робити це з повагою до автономії і визнанням наявних проблем.

Докладніше про те як в умовах карантину навчаються студенти, як працюють викладачі дистанційно і чи дійсно це навчання якісне читайте у статті Інни Совсун "Обираючи дистанційне навчання, ми не повинні обирати між доступністю і якістю" для ZN.UA.