Громадська спілка «Українська мережа за права дитини» звернулася до президента України, прем'єр-міністра та ВРУ з проханням забезпечити повне виконання Конвенції ООН про права дитини, зокрема гарантувати забезпечення права дитини на виховання у родині. Разом з тим спілка вимагає від Дениса Шмигаля скасувати доручення про внесення змін до Національної стратегії і до Постанови Кабміну 586 - 35645/0/1-20 від 21 серпня 2020 р. Відповідне звернення було передане у розпорядження ZN.UA.
Зазначається, що в «Українській мережі за права дитини» серйозно стурбовані рішеннями вищих посадових осіб держави, оскільки вони "ведуть до повного відкату реформи системи інституційного догляду, і зводять нанівець багаторічні зусилля громадянського суспільства у створенні системи захисту дітей, вільної від інтернатів".
«Ми вимагаємо від прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля скасувати доручення від 21 серпня 2020 року щодо внесення змін до Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 року, а також до Постанови №586 від 01.06.2020 року «Про Порядок зарахування дітей на цілодобове перебування до закладів, які здійснюють інституційний догляд і виховання дітей», оскільки пропоновані зміни повністю суперечать визначеній державній політиці та ігнорують право дитини на виховання у родині», - повідомляє голова правління Дар'я Касьянова.
За словами регіональної директорки міжнародної благодійної організації «Надія і житло для дітей» Галини Постолюк, із 697 інтернатних закладів (96,5 тис. дітей), 286 (34 тис. дітей) - це спеціальні школи-інтернати і навчально-реабілітаційні центри. Прем’єр-міністр і окремі депутати вимагають виключити їх зі стратегії деінституціалізації попри те, що переважна кількість дітей перебувають там саме через соціальні причини, а не особливі освітні потреби.
«Ми усі знаємо, що однією із ключових проблем реформи було те, що діти могли потрапити в інтернатний заклад через багато дверей, різними шляхами. Прийняття Постанови №586 – це по суті запровадження «єдиного входу» (реалізація принципу гейткіпінгу), це посилення обов’язків територіальних громад у питаннях захисту дітей, надання своєчасної підтримки сім’ям з дітьми, які потрапили у складні життєві обставини, – зазначає Василина Дибайло, директорка Партнерства «Кожній дитині».
При цьому уточнюється, що дослідження, проведені упродовж останніх п’яти років, показали, що 92% дітей, які виховуються в інтернатах, – це «домашні діти», які потрапили до закладів через кризові явища у сім’ї, або через те, що такі заклади просто існують поруч і так зручно.
Згідно з даними Мінсоцполітики, по всій Україні налічується 385 сліпих дітей, спеціальних шкіл для них – 4. Наразі там перебувають 473 дитини (причому 361 - з тієї області, в якій знаходиться інтернат), цілодобово з них - 214.
Дітей зі зниженим зором по Україні - 6164. Спеціальних шкіл для них - 22 (3717 дітей, цілодобово - 1522; з областей, де знаходяться установи, із загального числа - 3578). Навчально-реабілітаційних центрів центров – 4 (всього - 605 дітей, з них цілодобово - 240; 592 дитини із загального числа - з областей, де знаходяться УРЦ).
«Особливо вражає приклад Києва, де є одна з чотирьох спеціальних шкіл-інтернатів для сліпих дітей. Всього в Києві та Київській області - 28 сліпих дітей (10 і 18 відповідно). У київській спеціальній школі-інтернаті перебувають 183 дитини (56 з них - цілодобово). Шокує те, що із загального числа дітей з Києва та Київської області - 132 (!). При тому, що як згадувалося вище, всього сліпих дітей тут - 28. За якими ж причин в спеціальній школі-інтернаті перебуває ще 51 дитина з Києва та області?!», - коментує редакторка відділу соціум ZN.UA Алла Котляр.