11 вересня українська державна агенція «Енергоатом» вирішила зупинити Запорізьку АЕС. І це скорочує ризики виникнення ядерної катастрофи в результаті російського обстрілу електростанції. Але це також позбавило як Україну, так і Росію могутного інструменту для просування більш широких політичних і стратегічних цілей.
Битва наративів про Запорізьку АЕС, якою досі керує «Енергоатом» попри те, що 4 березня її захопили російські війська, стала мікрокосмом більш широкої стратегії обох країн. Росія використовує страх і енергетику заради примусу. А України з усіх сил намагається заручитися ще більшою підтримкою, - пише в статті для Atlantic Council Сурія Джаянті.
На технічному рівні страх перед ядерною катастрофою, який охопив Європу, був завжди значною мірою перебільшений. ЗАЕС - це витвір інженерної думки з триметровими бетонними стінами, які вже витримали щонайменше один прямий ракетний удар в березні. Порівняння з Чорнобильською катастрофою неправильне. Тому що у 1986 році в ядрі реактора ЧАЕС багато днів горів графіт. Ядра реакторів ЗАЕС заповнені водою, а отже не можуть горіти. Також МАГАТЕ опублікувала 6 вересня звіт, в якому вказала, що не виявила пошкоджень в реакторах Запорізької електростанції. Хоча організація зауважила, що виявила пошкодження в сховищах ядерного палива: нового і відпрацьованого.
Більш точним було б порівняння з аварією в Фукусімі, де системи охолодження вийшли з ладу через удар цунамі. Повна втрата живлення на Запорізькій АЕС могло б призвести до аналогічної ситуації. Але коли російські обстріли знову і знову розривали з’єднання з українською електромережею впродовж останніх тижнів, системи охолодження спочатку отримували потрібну електроенергію від дизельних генераторів, а потім АЕС забезпечувала свої потреби сама. Шостий реактор генерував електроенергію, щоб живити системи охолодження на станції. В довгостроковій перспективі це не можна назвати безпечною ситуацію.
МАГАТЕ назвало її «неприйнятною». Але навіть під час катастрофи в Фукусімі викид радіоактивних матеріалів був локалізований. Зважаючи на здатність ядер реакторів ЗАЕС стримати потрапляння в навколишнє середовище радіоактивних матеріалів, аналогічна відмова систем охолодження навряд чи стане такою ж загрозою для цивільного населення України, як всі інші російські воєнні злочини. Істерія навколо потенційної аварії роздмухувалася більш складною динамікою, ніж масштабами самого ризику. Ядерні аварії лишаються найбільшим кошмаром. Тому навіть збалансоване висвітлення в ЗМІ зазвичай провокує думки про найгірше. Ця природна людська реакція робить ЗАЕС потужним інструментом як для Росії, так і для України.
5 вересня президент Володимир Зеленський використав вечірнє звернення, щоб оголосити, що в питанні ЗАЕС «Росія зацікавлена зберігати ситуацію в найгіршому стані якомога довше». Схоже, що це правда. Збереження панічних настроїв в Україні і Європі через можливу ядерну катастрофу точно дає Росії додатковий важіль впливу у формі терору, який можна використати для просування власних цілей. Немає жодних доказів, що ця тактика працює. Разом з тим, російські спроби використати страх перед потенційною ядерною катастрофою стали частиною більш широких зусиль, покликаних вбити клин між Європою і Україною, щоб європейці почали тиснути на Київ, вимагаючи від нього піти на поступки перед Росією в обмін на ядерну безпеку. Саме тому Росія відмовилася надавати МАГАТЕ доступ до ЗАЕС одразу, а пізніше обмежила висвітлення в ЗМІ і доступ делегації організації на станцію.
Україна також звинуватила Росію в спробі вкрасти Запорізьку АЕС. В Києві стверджували, що Росія намагається використати електроенергію зі станції, щоб забезпечити окупований Крим чи Донбас. Технічно це можливо, але практично - процес надто складний, щоб його провести. Враховуючи неспроможність Росії зробити багато чого правильно під час війни, важко уявити, що в поточній ситуації хмара криворукості розвіється для такої надзвичайно чутливої технічної роботи з електромережею.
Найбільш вірогідно, що це ще один приклад того, як Росія використовує енергію в якості зброї проти України і Європи. Змусивши обстрілами вимкнути ЗАЕС, Москва відібрала в Києва 22% його потужностей для електрогенерації. Зважаючи на обстріли ТЕС, окупацію гідроелектростанції, знищення 12% відновлюваної енергетики України, а також обстріли електромереж і підстанцій, умисна нерозсудливість Росії на ЗАЕС здається частиною широкої стратегії, націленої відрізати Україну від джерел енергії.
У зв'язку з війною українське споживання скоротилося на 35% через втрату інфраструктури, населення і територій. Тож в країні поки немає енергетичної кризи. Але ситуація може призвести до початку кризи, коли почнеться відбудова. Більше того, втрата понад 30% базової генеруючої потужності робить українську електромережу менш стабільною. Через це Європа може відкласти експорт електроенергії з України на європейські ринки. Ніхто не вірить твердженням Кремля, що українські війська нібито самі обстрілюють ЗАЕС.
Але Україна теж не зовсім безневинна і використовує Запорізьку електростанцію, щоб провокувати і вмовляти. Можливість Росії влаштувати ядерну катастрофу дозволила Києву демонструвати варварство Путіна і його окупаційної армії. Також це робить проблему війни невідкладною для країн і міжнародних організацій, які в іншому випадку вважали б атаку проти України далекою трагедією.
Найважливіше те, що ризик ядерної катастрофи на ЗАЕС дає потрібний емоційний фон для закликів і збору коштів. Іноземна військова і фінансова підтримка України допомагає Києву триматися на плаву і можливо навіть розвернути хід війни на полі битви. Але після 200 днів війни ознак втоми від України стає все більше. Іноземні уряди більше зосереджені на внутрішніх економічних проблемах і енергетичній кризі. Населення по всьому світі зіштовхнулося з інфляцією і високими цінами на енергію. Можна зрозуміти, чому вони втрачають увагу до страждань українців. Так само можна зрозуміти українців, які намагаються зберегти увагу світу до своєї країни, використовуючи всі доступні можливості.