Апарат Міноборони України під приводом реформ можуть скоротити на сорок відсотків

У Міноборони України планується масове скорочення центрального апарату відомства, яке може торкнутися близько сорока відсотків його складу. Під скорочення можуть потрапити критично важливі кадри, які мають неоціненний досвід і західну підготовку.

Неофіційно масштабне скорочення обґрунтовується вимогами, які нібито висуває до України Північноатлантичний Альянс. В самому НАТО, проте про такі вимоги нічого не знають.

Так, серед структурних підрозділів міністерства, від якого сьогодні залежить безпека та виживання країни, під ліквідацію потрапляє, зокрема, департамент внутрішнього аудиту і фінконтролю, підготовкою кадрів для якого у свій час займалися фахівці з Великобританії.

При цьому, в оборонному відомстві буксують ті реформи, які дійсно могли б наблизити Україну до стандартів Альянсу та зробити українські ЗС більш боєздатними. Кравченко зазначає, що за минулі два роки в Україні, зокрема, так і не з'явилося інституту відомчої національної координації взаємодії з НАТО, так само як не була створена посада віце-прем'єра з питань євроатлантичної інтеграції.

У документах, затверджених Парламентом за останні 2 роки, вступ до НАТО як однією з цілей ніде не значиться (зокрема – в законі "Про основи національної безпеки" даються лише туманні посилання на інтеграцію в певний "євроатлантичний простір безпеки").

Як зазначає оглядач, вступ України в НАТО саботується бюрократичним апаратом Міноборони, який активно чинить опір реальним реформам. Прикладом такої ситуації може служити доля документа, підготовленого RAND Corporation з метою зміцнення українського сектору безпеки, а крім того – відомчий конфлікт, який спровокував процес створення в Україні Сил спеціальних операцій.

Тим часом, політики, замість того, щоб чинити на відомство необхідний тиск, намагаються наростити свій вплив на Генштаб для досягнення особистих інтересів. Як зазначає Кравченко, при збереженні поточної ситуації, вступ України до НАТО в найближчій перспективі є дуже малоймовірним.

"Як показує історія відносин НАТО і України, можна підписати багато програм і концепцій, але так і не дочекатися реформ у секторі безпеки і оборони", - резюмує він.

Детальніше читайте у статті Володимира Кравченка "Україна - НАТО: стара книга в новій обкладинці" для свіжого випуску тижневика "Дзеркало Тижня. Україна"