Підтримати
Еволюційні біологи з Каліфорнійського університету дослідили геном мешканців острову Чеджу у Південній Кореї. Тут спільнота людей жила майже ізольовано впродовж багатьох століть. Народним промислом було глибоководне пірнання. Цією справою займалися жінки. Їх називали хеньо. Вони до старості збирали водорості, молюсків та іншу їжу з морського дна. Зараз жінки на Чеджу мають генетичну мутацію, за допомогою якої можуть довго залишатися глибоко під водою, пише Independent.
Без цієї мутації у людей при тривалому перебуванні під водою піднімається тиск, пришвидшується серцебиття, обмежується постачання організму киснем. Але хеньо не мають таких проблем. Це підтвердило секвенування ДНК, йдеться у дослідженні. Хеньо можуть стати другою у світі людською популяцією, що еволюційно адаптувалася до глибоководного пірнання. Також вони мають генетично набуту толерантність до крижаної води. Першою такою популяцією став народ Баджо — філіппінські мусульмани.
Хеньо дослівно перекладається як “жінки моря”. Вони пірнають на глибину до 10 метрів по 4-5 годин щодня впродовж року. Занурення практикують навіть під час усього терміну вагітності. Використовують повітряні буйки з міркувань безпеки, щоб було видно, де саме хеньо пірнула. Також буйки допомагають відпочити між зануреннями.
Це небезпечний промисл з високою смертністю, оскільки рано чи пізно багатьох жінок “забирає море” — вони топляться. Тож із розвитком технологій та промислового рибальства професія хеньо відходить у минуле. Зараз молоді жінки з Чеджу вкрай рідко займаються цією справою, традиції тримається лише старше покоління. На Чеджу це радше туристична родзинка. Середній вік хеньо — 70 років.
Еволюційні біологи й раніше виявляли несподівані факти. Наприклад, тисячі років тому у людей розвинулась мутація стійкості до ВІЛ, а саме ген CCR5 delta 32. Цей варіант білка виник у однієї особини, яка жила поблизу Чорного моря між 6700 і 9000 років тому.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google