Турецькі вчені заявили про те, що їм вдалося виявити сильфій – рослину, яка вважалася загубленою понад 2000 років, повідомляє National Geographic. Стародавні греки та римляни вважали її «ліками від усіх хвороб».
Лікарі стародавнього світу використовували сильфій для лікування всіх хвороб: від бородавок до болів у животі. А римські кухарі використовували його як універсальну приправу. За часів правління Юлія Цезаря тисячі кілограмів рослини складали разом із золотом в імперських скарбницях Риму, а саджанці сильфію цінувалися нарівні зі сріблом.
Але через сім століть після документування того, що рослина росте на узбережжі Кіренаїки, на території сучасної Лівії, вона зникла. Римський історик і письменник Пліній Старший у першому столітті нашої ери писав, що «вдалося знайти лише одне стебло, і воно було подароване імператору Нейрону».
Протягом століть ботаніки намагалися знайти цю рослину, але завжди безрезультатно. Деякі дослідники розглядали сильфій як перший у світі приклад вимерлого виду, а також того, як людський апетит може занапастити цілий вид рослин.
Але Махмут Міскі зі Стамбульського університету вважає, що йому вдалося знайти рослину, через тисячі років, після того, як вона зникла з книг, і за 1,3 тисячі кілометрів від її природного довкілля. На думку вченого, Ferula drudeana, що росте на горі Хасан у Туреччині і є ця давно забута рослина.
Вчений уперше побачив Ferula drudeana 38 років тому, після чого отримав грант на дослідження рослин цієї родини. За словами Міскі, рослина була знайдена у двох регіонах Туреччини, в яких раніше проживали древні греки. Крім того, вчений порівняв зображення Ferula drudeana з малюнками у стародавніх текстах та на монетах.
Вчений також вивчив екстракт кореня рослину та виявив 30 вторинних метаболітів — речовин, які, хоч і не сприяють основній діяльності, допомагаючи рослині рости чи розмножуватися, проте дають якусь вибіркову перевагу. Серед сполук, багато з яких мають протиракові, протизаплідні та протизапальні властивості, є шиобунон, який діє на рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) мозку і може сприяти виникненню п'янкого запаху рослини. Міскі вважає, що майбутні аналізи рослини виявлять існування десятків ще не ідентифікованих сполук, які становлять медичний інтерес.