Раніше вчені вже встановили, що органічні і мінеральні речовини, які містяться в печерних глинах, можуть зв'язувати нуклеїнові кислоти. В минулих дослідженнях ученим вдалося виділити з відкладень мітохондріальну і хлоропластну ДНК, що належить тваринам і рослинам відповідно. У новій роботі біологи проаналізували 85 зразків з семи місць розкопок, на території яких були виявлені людські останки або сліди життєдіяльності людей епохи плейстоцену. Вік усіх проб склав 14-550 тисяч років.
З кожного зразка дослідникам вдалося виділити 38-160 міліграмів ДНК. У результаті дослідники ідентифікували лише невелику частину генетичного матеріалу, більша частина якого належала вимерлим тваринам. ДНК гомінінів же була виявлена тільки в одному зразку.
Вчені повторили аналіз, однак на цей раз виділена ДНК з'єднувалася з зондами, націленими тільки на генетичний матеріал людей. На цей раз фрагменти геному гомінінів були виявлені у 15 зразках з чотирьох місць археологічних розкопок. На їхню старовину вказувала на наявність великої кількості тиміну на кінцях фрагментів ДНК. Після цього дослідники проаналізували фрагменти нуклеїнових кислот на наявність послідовностей, характерних для неандертальців (Homo neanderthalensis), денисівців і гейдельберзької людини (Homo heidelbergensis).
Виявилося, що у восьми зразках 87-98% людської ДНК належить неандертальцям, 4-11% - сучасним людям, 0-2% - денисівцям і 0-2% - гейдельбергзькій людині. У дев'ятому зразку (з Денісової печери) 84% ДНК належали денісівцям.
Раніше в цьому році археологи виявили невідомий раніше вид давніх людей. Знайдений вид отримав назву Homo naledi - від слова "зірка" місцевою мовою сесото. Мозок Homo naledi був розміром з великий апельсин, вони мали струнке тіло, плечі, схожі на плечі сучасних мавп, і ноги, які нагадують за будовою ногу сучасної людини. Зріст Homo naledi становив приблизно 150 сантиметрів, а вага – приблизно 45 кілограм.