Північноатлантичне коливання - природний феномен перерозподілу атмосферних мас між Арктикою і субтропічною Атлантикою. Це ключовий фактор зимової погоди у Північній півкулі: позитивна фаза коливання приносить в Європу м'які і вологі зими, а негативна - сніжні і холодні.
У ході нового дослідження вчені вирішили з'ясувати, чи дійсно існує зв'язок між Північноатлантичним коливанням і циклом активності Сонця. Для цього вони використали метеорологічні дані про коливання і індекс сонячної активності. Виявилося, що до 1960-х років жодного зв'язку між цими подіями не спостерігалося, а після 1960-х років цей фактор пояснював тільки 10% мінливості коливань.
"Мінливість Північноатлантичного коливання на десятирічних масштабах може виникнути природним шляхом, без зовнішніх драйверів крім взаємодії океану і атмосфери", - заявили вчені.
Раніше повідомлялося про те, що вчені передбачили малий льодовиковий період у 2030-2040-х роках. На думку вчених, процеси, які відбуваються у двох шарах Сонця (одному – в конвенційній зоні і другому – ближче до поверхні), за період 26-го циклу досягнуть максимуму приблизно одночасно, але на протилежних сторонах зірки. Тому вони нейтралізують один одного, що приведе до різкого падіння сонячної активності в цілому.