У ході дослідження вчені склали найбільший банк даних щодо змін, які відбувалися в русі європейських річок в останні десятиліття. Ці дані допомогли дослідникам проаналізувати те, коли потопи відбувалися найчастіше в різних куточках Європи протягом останніх 50 років, і "виловити" тенденції, що управляли їхньою поведінкою.
Як виявилося, в кожному регіоні субконтиненту були свої "сезони потопів". Наприклад, в Англії і на Середземномор'ї потопи зазвичай відбуваються взимку, коли рівень опадів високий, а вода випаровується в атмосферу повільно, а в Австрії і в інших державах центральної Європи – в літні місяці, коли рівень опадів максимально високий.
Ці відмінності пояснюють те, чому кліматологи раніше не могли зафіксувати чіткий зв'язок між глобальним потеплінням і повенями, оскыльки зміна клімату по-різному впливає на рівень опадів та інші важливі фактори, пов'язані з поведінкою річок, в різні пори року.
Наприклад, глобальне потепління прискорило настання весняних повеней в країнах Балтії і Північної Європи, тоді як у Британії і на Середземномор'ї вони навпаки, почали відбуватися на два тижні пізніше- через зміни в характері випадання опадів. В інших регіонах, таких як Франція чи південь Британії, ситуація ще більш складна, і поки що вченим не вдалося виявити чіткого зв'язку між кліматом і повенями.
Як зазначає кліматолог, поки що вченим не вдалося довести, що глобальне потепління провокує більш масштабні і тривалі повені, оскільки для цього потрібен більш серйозний набір даних. Ці спостереження, як сподіваються вчені, допоможуть владі зрозуміти, як можна адаптувати водосховища до нових режимів роботи річок і уникнути великих руйнувань, пов'язаних з повенями.
Раніше повідомлялося про те, що вчені склали карту регіонів Землі, які найбільше постраждали від змін клімату. При складанні карти науковці використовували супутникові дані, отримані в період з 2000 по 2013 рік. Карта була створена на основі аналізу температури повітря, доступності води, а також хмарного покриву. Вчені здійснили розрахунки для кожної окремо взятого ділянки суші в 5 квадратних кілометрів. Деякі ділянки Землі, наприклад Антарктика і Сахара, не були класифіковані через свою безплідність.