Планетологи з Франції з'ясували, чому орбіта Місяця має аномальний нахил до площини екліптики, в якій розташована орбіта обертання Землі навколо Сонця. Результати досліджень були опубліковані в журналі Nature.
Згідно до однієї з найпопулярніших теорій походження Місяця, він утворився близько 4,5 мільярдів років тому в результаті зіткнення Землі зі схожою на Марс протопланетою. Ця взаємодія призвела до утворення на орбіті Землі уламків, які потім сформували Місяць.
Така модель формування Місяця припускає, що кут нахилу його площини до площини обертання Землі буде дорівнює приблизно одному градусу. Але його значення, що спостерігається сьогодні, дорівнює п'яти. За допомогою комп'ютерного моделювання вчені проаналізували можливі сценарії появи спостережуваного нахилу місячної орбіти.
Планетологи показали, що приблизно 4,5 мільярда років тому в полі тяжіння Землі виявилося тіло, яке було у 0,6-1,2 рази важчим за супутник планети. Воно протягом приблизно ста мільйонів років оберталося навколо Землі і обурювало траєкторію руху Місяця. Потім це тіло впало на Землю.
Зіткнення призвело до того, що кут нахилу орбіти Місяця став дорівнювати 10 градусам, а потім поступово знизився до сучасного показника. Результатом сутички стало також і те, що верхні шари Землі виявилися багатими залізом, золотом і платиною. Раніше вчені вважали, що при формуванні Землі ці елементи виявилися глибоко всередині неї, а їхній високий вміст в приповерхневій корі пояснювали їхнім астероїдним походженням. Проте така гіпотеза не пояснювала, чому ці астероїди повинні були падати саме на Землю, а не Місяць.
Раніше вчені встановили, що Земля містила воду ще в момент свого формування. На думку дослідників, вода на планеті з'явилася разом з пилом, з якого Земля була сформована.