Вчені назвали головну версію занепаду цивілізації острова Пасхи міфом

Вчені з Бінгемтонського університету штату Нью-Йорк, Кембриджа та Міжнародного інституту археологічних досліджень в Гонолулу заявили про те, що головна теорія занепаду цивілізації острова Пасхи може бути міфом. Дослідники побудували чотири моделі, жодна з яких не підтримала ідею про те, що населення острова пережило демографічну кризу до прибуття європейців, повідомляє Naked science.

Рапануї - це великий вулканічний острів в Полінезії. Він був заселений полінезійськими мандрівниками в XII-XIII століттях і відомий не тільки своїми ідолами, а й кліматичними змінами, які настали після прибуття сюди людини. Але про те, що ж відбувалося до прибуття в 1722 році на острів європейців, вчені сперечаються досі.

Центральне місце в цих дебатах займає припущення про те, що навала інвазивних тихоокеанських щурів і погіршення стану навколишнього середовища, викликані вирубкою лісів і розчищенням земель для сільського господарства, призвели до демографічного і культурного колапсу. Ця гіпотеза грунтується на тому, що вже до приїзду європейців населення острова було нечисленним.

Недавні дослідження також свідчать про те, що клімат острова змінився ще до прибуття європейців. Так, озера Рапануї висохли в результаті сильних посух, які були пов'язані з настанням малого льодовикового періоду або змінами коливань Ель-Ніньо.

Але нова робота наполягає на тому, що демографічного колапсу не було.

«Велика частина наукових і популярних дискусій про острів зосереджена навколо ідеї про демографічний колапс, який нібито корелює за часом зі змінами клімату і навколишнього середовища. Один аргумент полягає в тому, що зміни в навколишньому середовищі мали негативний вплив. Люди бачать, що була посуха, і кажуть: "Що ж, посуха викликала ці зміни". Так, зміни були - в чисельності населення і навколишньому середовищі. Згодом пальми були втрачені, клімат став більш сухим. Але чи дійсно ці зміни пояснюють те, що ми бачимо в даних про рапануйцях на основі радіовуглецевого датування?», - заявили автори дослідження.

Вчені провели моделювання та з'ясували, що з моменту заселення острова і до 1722 на ньому спостерігалося стійке зростання населення. Після цього дві демографічні моделі показують плато за чисельністю населення, а одна - його незначне скорочення. Тобто, до XVII століття на Рапануї ніколи не проживало більше кількох тисяч осіб, а чисельність населення швидше збільшувалася, а потім вийшла на плато.

Доказів того, що зниклі пальми були їжею для жителів острова, немає. Вирубка лісів не привела до катастрофічної ерозії, оскільки на їхньому місці з'являлися сади, а під час посухи люди, ймовірно, покладалися на прісноводні водойми біля узбережжя. Будівництво ж бовванів тривало і після прибуття європейців.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій і культури.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Вчені відновили генеалогічне дерево Леонардо да Вінчі

Раніше вчені заявили про те, що стародавня цивілізація Рапа-Нуї побудувала бовванів на острові Пасхи через те, що вірила, що ці ідоли роблять грунт більш родючої і покращують урожай. Дослідники проаналізували зразки грунту, взяті біля кількох бовванів, і з'ясували, що вона була надзвичайно родючою.