У минулому люди спали вночі у "дві зміни": чому це змінилося

Безперервний сон, що триває всю ніч, - це відносно нове явище, яке може пояснити, чому деякі люди прокидаються близько 3 години, хвилюючись, чи все з ними гаразд. Насправді, це глибоко людське переживання, пише Даррен Роудс, викладач когнітивної психології в Кілському університеті.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ризик деменції підвищується на 40% через хронічне безсоння — дослідження

Більшу частину людської історії безперервний восьмигодинний сон не був нормою. Замість цього люди спали у "дві зміни", які називалися "перший сон" і "другий сон". Кожен із цих снів тривав кілька годин, розділених перервою в неспанні на годину або більше в середині ночі. Історичні записи з Європи, Африки, Азії та інших регіонів описують, як після настання темряви сім'ї лягали спати рано, прокидалися близько опівночі, а потім знову лягали спати до світанку.

Поділ ночі на дві частини, ймовірно, змінював відчуття часу. Тиха година давала ночі чітку середину, що робило зимові вечори менш безперервними і більш керованими.

Проміжок у середині ночі не був "мертвим часом". Деякі люди вставали, щоб зайнятися домашніми справами, наприклад, перевірити тварин або помішати вогонь у каміні. Інші залишалися в ліжку, щоб осмислити сни, які їм наснилися. У листах і щоденниках доіндустріальної епохи згадується, що люди використовували тихі години для читання, письма або спілкування з сім'єю і сусідами.

У літературі, починаючи з давньогрецького поета Гомера та римського поета Вергілія, трапляються згадки про "годину, яка завершує перший сон". Тобто, ніч, розділена на дві частини, була досить поширеним явищем.

Другий сон зник в останні два століття внаслідок глибоких соціальних змін. Одна з них - штучне освітлення. У XVIII і XIX століттях спочатку масляні лампи, потім газове освітлення, а зрештою й електричне світло, почали перетворювати ніч на більш зручний час для неспання. Замість того щоб лягати спати незабаром після заходу сонця, люди стали не спати довше при світлі ламп.

З біологічної точки зору, яскраве світло вночі зміщує циркадні ритми людей і робить організм менш схильним до пробудження після кількох годин сну. Час впливу світла має значення. Звичайне "кімнатне" світло перед сном пригнічує і затримує вироблення мелатоніну, що зрушує настання сну на більш пізній час.

Промислова революція змінила не тільки те, як люди працювали, а й те, як вони спали. Графік роботи на фабриках заохочував один блок відпочинку. До початку XX століття ідея восьми безперервних годин замінила багатовіковий ритм двох снів.

У багатотижневих дослідженнях сну, які імітують довгі зимові ночі в темряві і виключають вечірнє світло, люди в лабораторних умовах часто починають спати вночі по два рази, з періодом спокійного пробудження. Дослідження 2017 року, проведене в сільськогосподарському співтоваристві Мадагаскару без електрики, засвідчило, що люди, як і раніше, в основному спали двома сегментами, прокидаючись близько опівночі.

Світло задає біологічний годинник людини і впливає на те, як відчувається плин часу. Коли сигнали слабшають взимку або при штучному освітленні, відчуття ритму слабшає. Взимку більш пізнє і слабке ранкове освітлення ускладнює синхронізацію циркадних ритмів. Ранкове світло особливо важливе для регулювання циркадних ритмів, оскільки воно містить більше синього світла, яке є найефективнішою довжиною хвилі для стимуляції вироблення кортизолу в організмі та пригнічення мелатоніну.

У лабораторіях тимчасової ізоляції та дослідженнях у печерах люди жили тижнями без природного світла чи годинника, або навіть у постійній темряві. Багато учасників цих досліджень неправильно відраховували дні.

Фахівці з порушень сну зазначають, що короткочасні пробудження — це нормальне явище, яке часто виникає на стиках стадій сну. Важливим є те, як людина на них реагує. Мозок сприймає тривалість дуже гнучко: тривога, нудьга або нестача світла, як правило, розтягують час, у той час як залученість і спокій можуть його стискати.

Без проміжку часу, коли людина прокидається і щось робить або говорить із партнером, пробудження о 3-й годині ночі змушує час сповільнюватися. Увага фокусується на хвилинах і вони тягнуться довше.

Когнітивно-поведінкова терапія безсоння рекомендує людям вставати з ліжка приблизно через 20 хвилин після пробудження, займатися спокійним заняттям у приглушеному світлі, наприклад, читати, а потім повертатися, коли відчують сонливість.

Раніше вчені з Каролінського інституту у Швеції заявили про те, що нестача сну призводить до того, що мозок людини має вигляд, старший за свій реальний вік.