Токсикологи назвали отруту, яка вбила Олександра Македонського

Токсикологи з Нової Зеландії і Великобританії виявили, що симптоми, які зустрічаються в описах останніх днів життя Олександра Македонського, нагадують отруєння черемицею білою, Veratrum album, рослиною сімейства Лілейні. Аргументи дослідників наведено у журналі Clinical Toxicology, коротко про роботу пише The New Zealand Herald.

Висновки вчених засновано на аналізі класичної літератури і порівняннні симптомів, які там згадуються, з дією відомих отрут. Останні дні Македонського описуються у "Поході Олександра" Луція Флавія Арріана і "Історія Олександра Великого", псевдоісторичному романі, що існує в декількох версіях, перша з яких датується II-I століттям до нашої ери. Згідно з цими документами, Олександр перед смертю хворів протягом 10-12 днів. У нього поступово розвивалася гарячка, він не міг ходити, а потім і втратив здатність говорити.

За словами вчених, якщо гіпотеза отруєння вірна, то найбільш выдповідною отрутою, яка могла викликати описані симптоми, є алкалоїд вератрідин, що міститься у Veratrum album. Вератридин належить до нейротоксинів, які зв'язуються з натрієвими каналами у нейронах і викликає їхню перманентну активацію. Отруєння цією отрутою викликає біль у грудях, блювоту і призводить до повільної смерті. Отруту недоброзичливці полководця могли підмішати у вино у кількості, яку можна не помітити. Миш'як, стрихнін та інші рослинні отрути, за словами вчених, призводять до набагато швидшої смерті, ніж та, що описана в історичних документах.

Олександр помер у віці 32 років. Раніше гіпотези про отруєння Олександра члени його найближчого кола висловлювали неодноразово, починаючи з анонімного автора "Історії Олександра Великого". За іншою версією, смерть полководця могло бути викликано малярією або інфекційним ускладненням старих поранень. За словами одного з авторів нової роботи, Пета Вытлі, достовірно встановити причину смерті Олександра без виявлення останків в будь-якому випадку неможливо. !zn

Читайте також:

У Греції знайшли гробницю Олександра Македонського

Читаючи Геродота