Тести на поліграфі: чи завжди можна вірити "детектору брехні"

В останні роки в Україні стала популярною перевірка на поліграфі. Наприклад, 23 жовтня президент Володимир Зеленський заявив про те, що перевірка на "детекторі брехні" є обов'язковою для всіх членів Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, з приводу яких з'явилася інформація про отримання хабара. У суспільній свідомості поліграф виступає в ролі чарівної машини, яка може не тільки точно визначити, бреше людина чи ні, але навіть "прочитати" її таємні думки. Але чи так це насправді?

Що таке поліграф

Поліграф, який також називають "детектором брехні", є різновидом психофізіологічної апаратури. Він фіксує зміни психофізіологічних реакцій (частота дихання, пульс, тиск і гальванічна реакцій шкіри) у відповідь на різні психологічні стимули. Іншими словами, він фіксує те, яким чином організм людини реагує на різні стимули і на підставі цих даних вчений – поліграфолог виносить висновок про те, бреше людина чи ні.

Варто відзначити, що це не єдиний метод відстеження реакції організму, до інших відноситься також реєстрація реакції зіниць і функціональне МРТ-сканування.

Як відзначає ВВС, перевірка на поліграфі займає до двох годин, в залежності від складності ситуації. При цьому, поліграфолог задає випробуваному близько 200 питань, на які можна відповісти тільки "так" або "ні".

Саме тестування проходить у кілька етапів, під час першого з яких поліграфолог вивчає те, яким чином організм людини реагує на різні питання, а також правдиві або неправдиві відповіді.

Цікаво, що в США і в більшості європейських країн свідчення поліграфа не є доказами в кримінальних справах, разом з тим, їх використовують в інших областях. Наприклад, у Великій Британії поліграф використовується в рамках нагляду за звільненими та умовно звільненими особами, які скоїли тяжкі злочини на сексуальному грунті. У США тест на "детекторі брехні" проходять кандидати на роботу в ЦРУ та інших державних відомствах.

Історія поліграфа

Як відзначає The Conversation, на початку ХХ століття Вільям Моултон Марстон, який сам себе називав "батьком поліграфа", помітив кореляцію між систолічним кров'яним тиском і брехнею. В загальних рисах, його спостереження свідчили про те, що коли людина починає брехати, її тиск підвищується.

У 1921 році поліграфолог Джон Ларсон з Університету Каліфорнії в Берклі з'ясував, що показником брехні може бути не тільки підвищення тиску, але і зміна частоти дихання. Розроблений ним прилад почав використовувати департамент поліції Берклі для перевірки правдивості показань свідків.

А у 1939 році протеже Ларсона Леонард Кілер удосконалив апарат: він зробив його більш компактним і додав прилад для реєстрації гальванічної реакції шкіри. Це пристрій було куплено ФБР і він став попередником сучасного поліграфа.

Чи завжди можна вірити поліграфу

Серед учених немає єдиної думки на цей рахунок. Деякі довіряють показниками приладу, а інші називають такі тестування псевдонаукою.

Наприклад, професор Дон Грубін, який займається підготовкою поліграфологів у Великій Британії, стверджує, що обдурити поліграф можливо, але це дуже складно зробити. Для цього потрібна підготовка з фахівцем в цій галузі, який допоможе підготуватися до всіх несподіваних питань. Він зазначає також, що часто люди, яким належить перевірка на поліграфі, вживають спеціальні препарати, які повинні придушити ті чи інші реакції. Разом з тим, Грубін впевнений в тому, що досвідчений поліграфолог завжди розпізнає спробу обману.

Поліграфолог Міноборони України Сергій Гришин каже, що "детектор брехні" можуть обдурити дві категорії людей - психічно нездорові або ті, хто пройшов спецпідготовку.

У 2002 році дослідження, яке було проведене Національною дослідницькою радою США, показало, що тести на поліграфі "в групах населення, які не були навчені контрзаходам, можуть відрізняти брехню від правди зі швидкістю, яка перевищує ймовірність, але все-таки далека від досконалості". Там не рекомендували використовувати поліграф при прийомі на роботу, але відзначили, що в деяких випадках проведення таких тестів може мати місце бути.

Дослідження, проведене у 2003 році, знайшло підстави сумніватися в правдивості даних поліграфа. Протягом 19 місяців дослідники вивчали дані 57 робіт, присвячених "детектору брехні". Вони звернули увагу на те, що в багатьох роботах розглядалися лише деякі фактори, які могли вплинути на коректність роботи поліграфа, хоча насправді їх більше. "Природа обману така, що немає надійного способу перевірити правильність тестування. Не існує унікальної фізіологічної реакції при обмані", - відзначив професор Брайденського університету Леонард Сакс.

За даними мета-аналізу, проведеного у 2011 році Американською асоціацією поліграфологів, приблизно в 15% випадків результати тестів, заснованих на порівняльних питаннях, були некоректними. Вчені вважають інший варіант тесту, тест на винні знання, більш точним. За оцінкою все тієї ж Американської асоціації поліграфологів, в разі проведення такого тестування кількість некоректних результатів знижується до 10%.

Одним з найгучніших випадків помилкового звинувачення за результатами тесту на поліграфі стала справа Флойда Фея, якого у 1978 році засудили за підозрою у вбивстві, яке він не скоював. Коли поліція зловила вбивцю, Фей був виправданий. Але до цього він встиг подати апеляцію, в якій четверо поліграфологів, вивчивши дані, не знайшли свідчень його брехливості.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій та культури.