Як відзначають дослідники, нелітаючі тероподи були виключно сухопутними тваринами, представників, які вели б виключно водний спосіб життя серед них невідомо. Новий же вид Halszkaraptor escuilliei виявився винятком.
Рідкісну знахідку зробили в степах Монголії, вона покинула країну нелегально і опинилася на "чорному ринку" скам'янілостей, довго подорожуючи по світу. Тільки у 2015 році останки потрапили до рук вчених, були досліджені і повернуті в Монголію.
Дослідники віднесли ящера до сімейства невеликих дромеозаврид, найзнаменитішим з яких можна назвати велоцираптора. Однак відмінностей знайшлося достатньо, щоб виділити хольскараптора в окремий вид і навіть підродину – Halszkaraptorinae. Багато цих відмінностей вказують на адаптацію до постійного або тимчасового життя у водному середовищі.
Довга, вузька щелепа з короткими численними зубами відмінно пристосована для полювання на рибу. Численні сліди на морді свідчать про розвиток органів почуттів, подібних тим, що дозволяють крокодилам вистежувати здобич у воді. Будова довгої і гнучкої "лебединої" шиї також нагадує водних тварин. Схоже, що хольскараптор міг полювати, уважно вистежуючи здобич, обережно підкрадатися до неї і наносячи останній потужний удар за рахунок шиї і щелеп.
Для такої стратегії пристосоване і обтічне тіло ящера, і схожі на ласти передні кінцівки: вчені показали, що пропорції їх ближче до крил пінгвінів, які використовують їх для веслування у воді. Нарешті, розташовані трохи ближче до передньої частини тіла задні кінцівки призвели до зміщення центру тяжіння, з більш зручним для плавання положенням.
Раніше повідомлялося про те, що вчені представили нову версію загибелі динозаврів. На думку вчених, падіння астероїда на мексиканському півострові Юкатан спричинило масштабні виверження вулканів на території сучасної Індії. Значна кількість вуглекислоти і сірководню в результаті даних вивержень потрапили в атмосферу і світовий океан, що призвело до справді глобальної катастрофи.