Ядро Землі може зберігати сліди впливу сонячного вітру

Вчені вивчили залізний метеорит, який знайшли на Землі 100 років тому, і виявили в ньому сліди благородних газів, синтезованих в надрах Сонця. Подібні метеорити часто використовують в якості моделей металевого ядра нашої планети. На думку дослідників, їхнє відкриття може вказати на те, що в міру формування ядра Землі 4,5 мільярда років тому воно могло переживати вплив сонячного вітру, повідомляє «Популярная механика».

Залізні метеорити - рідкісний клас космічних об'єктів, вони складають 5% метеоритів, знайдених на Землі. Більшість таких об'єктів - частини більших астероїдів, які лежали в основі металевих ядер в перші один-два мільйони років формування Сонячної системи.

Один з таких метеоритів було знайдено 100 років тому в окрузі Вашингтон. Він являє собою металевий диск товщиною шість сантиметрів і важить 5,7 кілограма. У новому дослідженні цього об'єкта автори змогли за допомогою мас-спектрометра визначити співвідношення ізотопів гелію і неону в ньому. Виявилося, що ці співвідношення типові для сонячного вітру.

Результати досліджень дозволили вченим припустити, що ядро Землі також може зберігати в собі сліди впливу сонячного вітру. Геохіміки вже знаходили ізотопи гелію і неону в магматичних породах океанічних островів, таких як Гаваї і Реюньон. Ці магматити виникають при особливій формі вулканізму, джерелом якого є плюм. Високий вміст «сонячних» ізотопів робить ці породи принципово відмінними від мантії, розташованої під мілководдям, для якої характерна вулканічна активність підводних серединно-океанічних хребтів.

Нове ж дослідження підтверджує припущення про те, що «сонячні ізотопи» благородних газів в плюмі походять з ядра планети. А це вказує на те, що в ядрі повинні бути сліди сонячного вітру.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій і культури.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Зміни клімату поступово знищують наскельний живопис – вчені

Раніше вчені вивчили зразок кори, яка була витягнута з дна Тихого океану, і виявили в ній сліди рідкісного ізотопу плутонію. Він утворився в результаті колапсу зірок, а потім осів через атмосферу Землі у вигляді космічного пилу.