“Історія вогню та льоду”: як марсіанські вулкани зробили екватор планети придатним для життя

Товсті шари льоду під екватором Марса могли з’явитися не через зміну клімату чи нахилу осі планети, а внаслідок потужних вулканічних вивержень, які відбулися мільярди років тому, пише NewScientist. Про це йдеться у дослідженні групи вчених під керівництвом Сайри Хамід з Університету штату Аризона.

Відомо, що полярні шапки Марса багаті на лід, однак радіолокаційні спостереження з орбіти за останні роки показали, що замерзла вода є і в екваторіальних регіонах, де середньоденна температура може підійматися до +20°C. Це відкриття здивувало дослідників, адже вважалося, що в таких умовах лід не міг би зберігатися мільярди років.

За результатами моделювання, давні вибухові виверження вулканів викидали в атмосферу величезні обсяги водяної пари, сірки та пилу. За нижчої марсіанської гравітації шлейфи могли підійматися на висоту до 65 кілометрів — настільки високо, що частина речовин, ймовірно, досягала навіть меж космосу. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Важливо для майбутніх колоній на Марсі: людська бактерія змогла пережити політ у космос

У тодішній густішій атмосфері вода конденсувалася, випадала снігом і з часом ущільнювалася у шар брудного льоду, накритого вулканічним попелом. Цей попіл утворював природний захист, який запобігав сублімації льоду в космос, дозволивши йому зберегтися до наших днів.

Особливу увагу вчені приділяють Медузі Фоссі, розташованій неподалік екватора. Це одне з найбільших вулканічних утворень Марса, де, за підрахунками, міститься стільки води, що її вистачило б, аби заповнити Великі озера на Землі. Як підкреслює Хамід, "це справді історія вогню та льоду".

“Якби розтопити весь лід, який ми бачимо у Медузі Фоссі, ви отримали б гігантський резервуар прісної води”, — зазначає Том Воттерс зі Смітсонівського інституту у Вашингтоні.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Вчені знайшли нові сліди життя в марсіанському кратері

Альтернативна версія походження екваторіального льоду передбачає, що нахил осі Марса міг значно змінюватися протягом його історії, тимчасово перетворюючи екватор на полярну зону. Але, за словами Хамід, пояснення з вулканами є більш логічним і не потребує таких радикальних змін у планетарній динаміці.

“Виверження могли створити ці поклади без транспортування льоду з інших регіонів планети. Це набагато простіше”, — говорить Хамід.

Дослідники також відзначають практичне значення відкриття: екватор — найзручніше місце для посадки космічних апаратів, адже тут щільніша атмосфера, що допомагає уповільнити спуск. Якщо поклади льоду дійсно існують під поверхнею, це може стати неоціненним джерелом води для майбутніх пілотованих місій на Марс.

“Навіть якщо наші розрахунки неточні, астронавтам варто буде взяти з собою лопату — і достатньо води про всяк випадок”, — підсумував Воттерс.

Нагадаємо, що на основі 20-річних спостережень вчені виявили, що пилові дияволи на Марсі значно поширеніші та потужніші, ніж вважалося. Вони рухаються зі швидкістю до 160 км/год. Ці вихори, зафіксовані по всій планеті, здатні підіймати в атмосферу величезні обсяги пилу — від 2200 до 55 тисяч тонн лише у північній півкулі.