Дайвери знайшли в індонезійській річці сліди "Золотого острова"

Залишки давно втраченого «Золотого острова», ймовірно, знайшли на дні річки Мусі недалеко від Палембангу в Індонезії. Легенди описують острів як дім змій-людожерів, вулканів, що вивергають вогонь, і папуг, що говорять на хінді, пише Live science.

Дайвери, які вивчили мулисте дно річки, знайшли сотні статуеток, храмових дзвонів, інструментів, монет, дзеркал та кераміки. Знайдені були золоті ефеси мечів та золоті каблучки з рубінами, різьблені та винні глеки, а також флейти у формі павичів.

Ці знахідки свідчать, що вченим вдалося знайти втрачене місто Шрівіджая – порт, який розташовувався на торговому шляху між заходом і сходом. Місто, яким правив король, контролювало Малакську протоку між 600 і 1025 роками, коли воно програло під час війни з індійською династією Чола. З того часу вплив Шрівіджаї зменшився, хоча, за словами істориків, торгівля там тривала ще два сторіччя. Останній принц Шрівіджаї, Парамешвара, спробував відновити контроль над торгівлею в регіоні в 1390-х роках, але зазнав нищівної поразки від військ прилеглого королівства Ява; згодом Шрівіджая та його околиці стали притулком для китайських піратів.

Наразі слідів Шрівіджаї фактично не залишилося, за винятком артефактів, які дайвери знайшли на дні річки. Жодних офіційних досліджень на дні річки або на її берегах ніколи не проводилося. Це означає, що навіть коли артефакти спливають на поверхню, позначаючи розташування стародавнього міста, жодних даних про те, яким було повсякденне життя в місті, немає.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Археологи знайшли в Єгипті втрачену усипальницю царського скарбника

«Ми починаємо з нуля. Це як увійти до крила музею, яке виявилося порожнім. Ми не знаємо, який одяг носили жителі Шрівіджаї, якими були їхні смаки, яку кераміку вони любили, нічого. Ми нічого не знаємо про них, у житті чи після смерті», - заявив археолог Шон Кінгслі.

Попередні археологічні розкопки в околицях Палембанга дозволили знайти лише натяки на те, що тут колись розташовувався важливий порт: цегляні храми та кілька написів. Більша частина інформації про загублене місто надходить із записів іноземців, які писали про відвідини Шрівіджаї. Описаний ними світ був чимось середнім між «Володарем перснів» та «Фантастичними звірями». Вони писали про вулкани, що вивергають дим і вогонь, зміїв-людожерів, папуг, що імітували хінді, грецьку та арабську мови, а також добре озброєних моряків, готових атакувати будь-яке судно, яке спробує пройти повз, не увійшовши до Шрівіджаї.

Згідно з звітом 2006 року, зробленим французьким археологом П'єром-Івом Мангеном, у Х столітті правителі Шрівіджаї платили за будівництво буддистських храмів в Індії та Китаї. Це натякає на багатство острова, як власне, так і придбане з допомогою торгівлі. Дослідження 2019 року показали, що місто постачало слонову кістку, кришталеві статуї, парфуми, перли та ріг носорога. Археологічні дані свідчать про те, що тут росли сандал та камфора. А ще Шрівіджая мала родовище золота.

Як же така могутня культура могла зникнути без сліду? На думку вчених, Шрівіджая складалася в основному з дерев'яних будівель, що стояли на березі річки. Такий стиль архітектури досі поширений у країнах Південно-Східної Азії. Імовірно, що більшість будівель міста згнили за кілька поколінь, залишивши лише стовпи та пні.

Можливо також, що крапку в існуванні міста поставила якась подія, пов'язана з вулканічною активністю Суматри.

Перші ознаки того, що річка Мусі може зберігати сліди Шрівіджаї, з'явилися в 2011 році. Тоді робітники почали забирати із річки пісок для великих будівельних проєктів. У піску з'явилися дорогоцінні об'єкти, після чого будівельники перетворилися на пірнальників, які досліджували дно річки за допомогою залізних лозин. Такий метод часто призводить до пошкодження крихких артефактів, таких як порцеляна. Станом на 2012 рік археологи виявили бронзові статуї Будди, скляні намистини, штампи, які використовували для друку по глині та ваги, якими користувалися торговці.

Між 2011 та 2015 роками на ринку антикваріату Джакарти з'явилася величезна кількість артефактів, пов'язаних з містом. Продаж окремих артефактів позбавляє їх контексту та ускладнює вивчення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій та культури.

Раніше археологи виявили в Єгипті мумію віком близько двох тисяч років із золотим язиком. Як пояснили в Міністерстві старожитностей країни, золотий язик було поміщено в рот мумії, щоб покійний міг говорити в потойбіччі.