У ході дослідження вчені звернули увагу на плато Супутник - рівнину у формі серця, яку покриває рівний, практично позбавлений кратерів лід з азоту. "Ми виявили інтригуючу кореляцію між об'ємом азоту в цьому льодовику і тим об'ємом, який міг би вийти, якби Плутон утворився при злитті приблизно мільярда комет або інших тіл Пояса Койпера, подібних за складом з комети 67P, вивченою зондом "Розетта", - заявив один з дослідників Крістофер Глейн.
Запропонована вченими "Модель гігантської комети" може пояснити як велику кількість азоту, який утворює льодовики на поверхні Плутона і з якого складається 98% атмосфери небесного тіла, так і брак крижаного чадного газу. У запропонованій моделі його кількість знижується за рахунок реакції з водою або відходу під азотні льодовики.
New Horizons - автоматична міжпланетна станція NASA, запущена в рамках програми "Нові рубежі" (New Frontiers) і призначена для вивчення Плутона і його природного супутника Харона.
Запуск було здійснено 19 січня 2006 року, з прольотом Юпітера (і гравітаційним маневром в його полі тяжіння) у 2007 році і Плутону - в 2015 році. Повна місія станції New Horizons розрахована на 15-17 років.
Станція New Horizons максимально наблизилася до Плутона (12,5 тисяч км) 14 липня 2015 року в 14:50 за київським часом. Космічний апарат протягом 30 хвилин повинен був провести близько 150 наукових вимірювань. Однак існувала ймовірність, яка дорівнює 0,01%, що New Horizons може бути втрачено через зіткнення з частинками космічного пилу і великими тілами. Після прийняття "дзвінка" від міжпланетної станції, вчені переконалися в успішному виконанні нею своєї головної місії.
Очікується, що в 2019 році станція досягне планетоїда 2014 MU69 – об'єкта в поясі Койпера, обраного в якості можливої нової цілі для New Horizons.