Астрономи розкрили таємницю міжзоряного астероїда Оумуамуа

Вчені з Каліфорнійського університету в Берклі та Корнельського університету заявили про те, що міжзоряний астероїд Оумуамуа мав цілком природне походження. За їхніми словами, незвичайне прискорення об'єкту можна пояснити виділенням молекулярного газоподібного водню, повідомляє Science Alert.

На думку вчених, це є ще одним доказом того, що незвичайний сигароподібний об'єкт спочатку був «зародком» планети, а потім був викинутий вдалину від зірки і почав мандрувати галактикою.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Астрономи відкрили астероїд, який потенційно може впасти на землю

Дослідники стверджують, що це «елегантне рішення» може пояснити багато специфічних властивостей Оумуамуа без будь-яких додаткових умов і не вдаючись до екстраординарних заяв про природу об'єкта.

Вперше в полі зору вчених Оумуамуа з'явився у 2017 році, невдовзі після того, як підійшов на мінімальну відстань до Сонця, обігнув його та вийшов за межі нашої системи. З того часу нічого подібного в Сонячній системі дослідники не спостерігали.

Зовні Оумуамуа схожий на сигару, жодна інша комета чи астероїд у Сонячній системі не набувають такої форми. Траєкторію руху Оумуамуа не можна пояснити просто дією гравітації нею, мабуть, що на неї впливало також вивільнення газів, як у комет. Тобто Оумуамуа є чимось середнім між кометою та астероїдом.

Через роки досліджень вчені дійшли висновку, що міжзоряний гість є уламком планетезималі – «зародка» планети, що відколовся при зіткненні з іншим космічним тілом. Такі зіткнення не є чимось незвичайним у системі, що формується. Вважається, що наша Земля зіткнулася з іншим об'єктом, внаслідок чого відколовся фрагмент, який перетворився на Місяць.

Але у випадку з Оумуамуа фрагмент, що відколовся, викинуло з планетної системи.

У ході нового дослідження вчені вирішили з'ясувати, як об'єкт міг би викидати молекулярний водень. Він навряд чи є «айсбергом» з молекулярного водню, але все ж таки повинен його утримувати.

Поведінка, схожа на Оумуамуа, можлива при опроміненні тіла, багатого водяним льодом. Коли іонізуюче випромінювання потрапляє на об'єкт, радіолітичні процеси розщеплюють молекули води з утворенням молекулярного водню. При цьому, велика частина водню залишалася б у пастці у водяній матриці, поки не нагрілася до певних температур.

За словами вчених, сублімація лише водяного льоду могла б пояснити лише 50% прискорення об'єкту. Але наявність молекулярного водню дозволяє пояснити все.