Астрономи припустили наявність у Юпітера сотень малих супутників

Астрономи проаналізували архівні знімки околиць Юпітера, які були зроблені наземним телескопом CFHT, і знайшли 45 кандидатів в ретроградні нерегулярні супутники планети. Вчені вважають, що загальна кількість таких невеликих тіл може доходити до декількох сотень. Повідомляє N+1.

Довгий час Юпітер був рекордсменом за кількістю супутників в Сонячній системі, їх у планети-гіганта налічується 74. Нещодавно його обігнав Сатурн. Вважається, що нововідкриті невеликі нерегулярні супутники Юпітера сформувалися в іншому місці і були захоплені гравітацією планети в ранній Сонячній системі, але механізм цього захоплення залишається неясним.

У ході нового дослідження вчені проаналізували 60 знімків ділянки неба площею в один квадратний градус в околицях Юпітера, зроблених у вересні 2010 року за допомогою 340-мегапіксельної камери MegaPrime, встановленої на телескопі CFHT (Canada-France-Hawaii Telescope). Метою роботи був пошук нових нерегулярних супутників Юпітера, розміри яких не перевищують кілометра.

У результаті астрономам вдалося виявити 52 цікавих об'єкти, з блиском до 25,7 зоряної величини, характеристики руху яких були схожі на характеристики руху модельних супутників Юпітера. Розміри об'єктів за оцінками вчених не перевищують 800 метрів. Сім з найяскравіших виявлених об'єктів виявилися вже відомими нерегулярними супутниками Юпітера, інші були визнані кандидатами в ретроградні супутники планети (тобто напрямок їхнього руху по орбіті не збігається з напрямком обертання Юпітера) і чекають підтвердження свого статусу на основі довгострокових спостережень.

Вчені припускають, що загальна кількість ретроградних нерегулярних супутників Юпітера з радіусом понад 400 метрів може досягати 600.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій і культури.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Астрономи розповіли про «сильний зв'язок» між супутниками Юпітера

Раніше астрономи заявили про те, що їм вдалося розібратися в природі загадкових шестикутних вихорів на полюсах Юпітера. Виявилося, що стабільність шторму в основному залежить від «захисту» - антициклонічного кільця навколо кожного циклону.