Аналіз ДНК композитора Людвіга ван Бетховена показав, що він не мав великої генетичної схильності до синхронізації ритмів – здібності, яка тісно пов'язана з музикальністю, передає New Atlas з посиланням на результати дослідження міжнародної групи вчених, опубліковані в науковому журналі Current Biology.
Вчені розрахували полігенні індекси (PGI) Бетховена та порівняли його з двома популяційними базами даних, які включають матеріали тисячі сучасних людей з інформацією про їхні музичні досягнення.
Для аналізу використовували нещодавно секвеновану ДНК легендарного композитора, щоб розрахувати полігенний бал як індикатор його генетичної схильності до синхронізації ритмів.
"Цікаво, що у Бетховена, одного з найзнаменитіших музикантів в історії, полігенний показник загальної музикальності був нічим не примітний порівняно з популяційними зразками з Каролінського інституту в Швеції та сховища BioVU Університету Вандербільта", – заявили в Університеті Вандербільта.
"Невідповідність між прогнозом на основі ДНК і музичним генієм Бетховена – повчальний момент, оскільки демонструє, що тести ДНК не можуть дати нам остаточної відповіді на питання, чи буде та чи інша дитина музично обдарованою", – зазначають вчені.
Проте результати дослідження не заперечують внесок ДНК у розвиток музикального таланту. Попереднє дослідження близнюків показало, що індивідуальні відмінності в межах характеру, пов'язаних з музикою, мають значну генетичну основу, а середня успадкованість становить 42%.
Згідно з іншими дослідженнями, додають вчені, на розвиток музикальних здібностей також значно впливає навколишнє середовище.
Нагадаємо, попередній аналіз ДНК Бетховена розкрив, на що хворів композитор і що могло зумовити втрату його слуху.