Зотов із роду Мясоєдових

Давно помічено, що великі художники, письменники, музиканти з’являються саме в роки великих потрясінь. Похмурі часи 1919 року в Україні змусили одного з найталановитіших художників епохи Срібного століття Івана Мясоєдова відправитися в подорож по Європі... Сьогодні його добре знають на Заході, особливо в маленькому Князівстві Ліхтенштейн — там він жив і похований, у приватних колекціях і державному музеї зберігається близько 3250 його робіт, там про нього написано більше, ніж про його батька, відомого художника в Україні та Росії.

Він одночасно Іван Мясоєдов і Євген Зотов (читай далі) художник і борець (змагався із самим Іваном Піддубним), писав історичні картини та портрети, служив у білій армії, тікав від Леніна й Гітлера, виступав як гладіатор у римському Колізеї.

В Україні ми знаємо про нашого земляка зовсім мало, маємо близько сорока його картин і дім Мясоєдових у Полтаві (нині там гравіметрична обсерваторія).

Хто ж такий Іван Мясоєдов?

Засновник Товариства передвижних художніх виставок Григорій Мясоєдов, який переїхав 1898 року до Полтави, купив садибу в селі Павленки. На полтавській землі він і похований.

Його син Іван Мясоєдов 1912 року закінчив Імператорську академію мистецтв по класу професора Ф.Рубо — програмною картиною «Похід мінійців за золотим руном», місцезнаходження якої, на жаль, нині невідоме. Талановитий художник успадкував від батька неабияку фізичну силу, був одним із найсильніших людей на планеті. Як борець, він неодноразово брав участь у чемпіонатах світу.

1919 року, коли Полтаву зайняли німецькі війська, Іван Мясоєдов разом із дружиною — італійською танцівницею Мальвіною Вернічі, і маленькою дочкою Ізабеллою їде до Криму, а 1921 року назавжди залишає батьківщину. До 1933 року живе в Берліні. Коли до влади прийшов Гітлер, художник знову був змушений шукати собі пристановище. Він переселяється до Бельгії, у Брюссель, а 1938 року отримує дозвіл на проживання в Князівстві Ліхтенштейн, де й провів чималу частину життя. Помер він 27 липня 1953 року.

Можливо, творчість Івана Мясоєдова так би й залишилася маловідомою в Україні, якби не зусилля прихильників його таланту. Один із них — юрисконсульт Адульф Пітер Гооп, який заснував у Ліхтенштейні товариство з вивчення спадщини художника. Емігрант Іван Мясоєдов неодноразово звертався до послуг юриста, який став першим цінителем його картин. У тяжкі часи А.П.Гооп чимало виручав і підтримував Мясоєдова.

Мені пощастило зустрітися з Адульфом Гоопом під час його відвідування Києва.

— Пане Гооп, що ви можете розповісти про невідомі факти з біографії нашого земляка Івана Мясоєдова?

— Після укладення пакту між Гітлером і Сталіним, Іван Мясоєдов, боючись, що його видадуть радянській владі, направився з Німеччини до Риги, де одержав паспорт на прізвище своєї бабусі — Зотов. Художник боявся за своє життя — він воював у білій армії, тому можна здогадатися, що на нього очікувало.

У Ліхтенштейні Іван Мясоєдов став відомий завдяки католицькому священику Антону Фроммельту, який був відповідальним за випуск поштових марок. З 1938 по 1945 рік Фроммельт був членом Державної ради, а з 1928 по 1945-й — президентом ландтагу, органу самоврядування окремих земель. Він відразу відкрив величезний талант Мясоєдова, цінував його і як мистецтвознавця. На замовлення Фроммельта художник створив кілька поштових марок, які нині відомі філателістам усього світу.

Доля емігрантів не буває легкою, художник і його сім’я дуже бідували. Помер він невдовзі після від’їзду до Аргентини.

Я написав книжку «Професор Зотов — життєвий шлях великого мистецтвознавця», в якій постарався відобразити багатогранний талант художника.

Спілці мистецтвознавців Ліхтенштейну вдалося придбати чимало його робіт — близько трьох із чвертю тисяч. Більш як тисяча полотен знаходяться в приватних колекціях Ліхтенштейну. А в Україні я знайшов близько сорока невідомих картин художника.

— У чому проявляється співробітництво дослідників творчості І.Мясоєдова-Зотова з Ліхтенштейну та України?

— Онуки художника, Михайло та Наніта Модлер, побували в Україні, на батьківщині художника. У селі Павленки біля Полтави було відкрито меморіальну дошка з рожевого мармуру. Відбувся вечір пам’яті Івана Мясоєдова-Зотова.

Побував у Ліхтенштейні й український мистецтвознавець Анатолій Коваленко, який чимало років вивчав творчість свого земляка...

…Нагадування про нашого співвітчизника, який відвідав Ліхтенштейн, змусило мене поцікавитися долею його досліджень. Житель Полтави написав і видав книжку «Іван Мясоєдов. Життя у творчості та боротьбі». У пошуках спадщини художника він звернувся до відомого в Україні мецената барона Фальц-Фейна, який мешкає в Ліхтенштейні.

У відповідь отримав воістину королівський подарунок: пакет із ксерокопіями графічних робіт Івана Мясоєдова й дві адреси — онука та онучки художника, які живуть за кордоном. Почалося захопливе листування з нащадками Мясоєдова. Онук художника вислав із Мюнхена ксерокопії газет і журналів із публікаціями про життя його знаменитого предка в еміграції.

Серед інших матеріалів була й книжка Адульфа Пітера Гоопа. Не знаючи, чи живий автор, і не маючи його адреси, Анатолій Коваленко написав до Ліхтенштейну. Так два дослідники знайшли один одного.

Незабаром А.П.Гооп відвідав Полтаву, а згодом запросив до себе українського колегу. Від імені Товариства мистецтв Ліхтенштейну Анатолію Коваленку були вручені унікальні марки, виконані на замовлення Великого Князя нашим співвітчизником Іваном Мясоєдовим у 30—40-ві роки минулого століття.

Мені вдалося зустрітися з полтавським мистецтвознавцем і розпитати його про поїздку.

— Анатолію Івановичу, чому темою ваших досліджень став Іван Мясоєдов, який не дуже відомий в Україні?

— Цей художник належав до того покоління творчих людей, чиї імена волею долі — Жовтневої революції, були викреслені з історії вітчизняного мистецтва. Коли я почав займатися дослідженням творчості І.Мясоєдова, про нього щось знали, щось чули й не більш. Почав роботу практично з двох-трьох джерел, наданих мені працівниками Полтавського художнього музею.

Довідавшись про нього більше, я був просто вражений: дуже рідко один художник може скорити відразу стільки дисциплін — він був відмінним живописцем, натурщиком, прекрасним монументалістом, мініатюристом, пейзажистом, графіком, гравером і портретистом.

— Чи є надія, що творчість Івана Мясоєдова стане широко відомою на його батьківщині?

— Нині я веду переговори з Ліхтенштейном про друге, розширене видання моєї книжки, присвяченої творчості цього чудового художника. Вдалося встановити контакт із російськими дослідниками життя Івана Мясоєдова. Внаслідок нашого співробітництва розпочалися зйомки художнього фільму в Москві. В основі його сценарію — моя книжка про Мясоєдова, а сам я виступаю в ролі консультанта. Хотілося, щоб українські кінорежисери теж зацікавилися цією людиною з незвичною долею. Щоб на батьківщині Івана Мясоєдова-Зотова люди якнайбільше довідалися про цю унікальну особистість...