Злочин і кара

Колишній боєць батальйону "Донбас" Ігор Чайківський потрапив у полон при виході з Іловайського котла. Його разом з іншими вояками взяли в полон російські військові, які дали слово офіцера, що потім передадуть полонених Міжнародному Червоному Хресту.

Але натомість росіяни продали полонених ДНР-івським бойовикам, а ті утримували їх у нелюдських умовах і жорстоко катували.

"Нас посадили на підвал, і кожен день казали, що будуть нас розстрілювати, бо ми зробили злочин проти ДНР. Усіх місцевих дуже сильно били. В одного з наших хлопців знайшли на телефоні символіку "Правого сектора", і його били теж. Когось били за те, що він народився в Макіївці, когось за те, що він офіцер і має свою точку зору", - розповідає Ігор. Він вважає, що потрібно ухвалити законодавчі зміни, які встановлювали б відповідальність за воєнні злочини: "Кожна людина, котра бере в руки зброю під час воєнного конфлікту, повинна відповідати за свої дії, якщо вона вчинила злочин. Не важливо, з якого боку вона воювала. Закон конче потрібен".

Ігореві вдалося досить швидко звільнитися з полону. Він пробув у неволі вісім діб, після чого його виміняли на полонених бойовиків.

А ось кіровоградському спецпризначенцеві Сергію Глондарю пощастило значно менше. Він у полоні з лютого 2015 року. Його сестра Людмила Глондар каже, що телефонного зв'язку з братом немає ще з 2016-го, а останнього листа від нього вона отримала 2018-го. При цьому жінка, як і інші родичі наших полонених, продовжує передавати братові листи через Міжнародний Червоний Хрест, але відповідей на них не отримує. За словами Людмили, нікого з представників міжнародних організацій до полонених не допускають. Єдиним винятком є представник ОБСЄ Тоні Фріш, котрий відвідував їх у квітні цього року. Як і Ігор, Людмила вважає, що Україні потрібен закон, що встановлює відповідальність за воєнні злочини.

Цю думку поділяє й правозахисниця - голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. За її словами, в окупованому Донбасі не діє жодна з інституцій, які мали б контролювати дотримання прав людини на тих територіях, а доступу до полонених військових не має навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста.

"Усі дані, які ми отримуємо, - це свідчення людей, що вийшли з полону. Вони дають нам можливість говорити про кілька речей. Про те, що жорстоке поводження застосовується до всіх у всіх незаконних місцях несвободи, хоч де б людину утримували. Що це продумана політика терору, і ми сподіваємося, що міжнародний кримінальний суд у Гаазі прийме ці злочини до свого провадження", - каже Олександра Матвійчук.

За словами правозахисниці, в Донбасі триває практика викрадення і незаконного утримання людей. Вона вважає, що Україна повинна ратифікувати Римський статут, оскільки його норми дозволять притягнути воєнних злочинців до відповідальності. За її словами, нещодавно на блокпосту затримали бойовика, який там-таки, на блокпосту, примушував жінок до сексу з ним. На підконтрольній частині України його притягнуто до відповідальності за загальною кримінальною статтею - "участь у незаконних збройних формуваннях", що зовсім не відображає природи злочину, який він вчинив. "Вкрай важливо почати називати речі своїми іменами. Нині ми не можемо притягнути до відповідальності більшість людей, які вчиняють такі злочини. Але ситуація змінюється, і якщо сьогодні відкрити провадження за міжнародні злочини, то за якийсь час вони будуть закриті. А ми знаємо, що навіть через 10–20 років воєнних злочинців карають", - зазначає правозахисниця.

Однією з наймоторошніших тюрем на непідконтрольних територіях Донбасу є "Ізоляція". До війни там був завод, а потім - артцентр, де відбувалися виставки, фестивалі, лекції, виступи відомих людей. Після початку війни бойовики захопили "Ізоляцію" і перетворили її на катівню, де утримують тих, кого вважають "особливо небезпечними ворогами республіки".

Правозахисниця й координаторка медіаініціативи за права людини Ольга Решетилова каже, що цей об'єкт посідає особливе місце в репресивній машині ДНР-івських бойовиків: "Ситуація "Ізоляції" відрізняється від інших тим, що вона абсолютно не пристосована для утримання людей. Це ідеальне місце для того, щоб катувати людей і створювати для них нелюдські умови, щоб принижувати їхні честь і гідність, щоб чинити психологічний тиск тощо".

Організатором створення катівні на території артцентру його колишні власники вважають ексголову ЦВК ДНР та ексміністра соціальної політики невизнаної республіки Романа Лягіна. Саме його прізвище як організатора захоплення фігурує в заяві ПРАТ "Ізоляція" до Шевченківського районного суду. В заяві йдеться про те, що з 6 по 11 червня Лягін керував захопленням будівлі "Ізоляції" з метою її подальшого облаштування під катівню ДНР.

Однак, зазначає Ольга Решетилова, попри наявність у потерпілої сторони свідків, котрі стверджують, що саме Лягін віддавав наказ захопити "Ізоляцію", прокуратура наразі не має доказів, на підставі яких його можна було б притягнути до відповідальності саме як організатора створення катівні. Хоча ці його дії цілком підпадають під кримінальне провадження, в якому йдеться про створення терористичної організації з посяганням на територіальну цілісність.

Притягнути таких злочинців, як Лягін, саме за воєнні злочини, які, на відміну від "посягання на територіальну цілісність та конституційний лад" та "участь у незаконних збройних формуваннях", не підпадають під дію норм про амністію, нині в Україні складно, оскільки у вітчизняному законодавстві немає відповідних положень. Змінити ситуацію могла б ратифікація парламентом Римського статуту. Це дало б можливість запровадити сувору відповідальність за міжнародні злочини й злочини проти людяності.

За попередньої влади були спроби ратифікувати Римський статут. Зокрема уряд Гройсмана розробив і подав до парламенту законопроєкт №9438, який, на жаль, Верховна Рада ухвалила лише в першому читанні. Нині цей перереєстрований за №0892 законопроєкт перебуває в комітеті, де його вивчають депутати нового скликання. За словами правозахисників, у депутатів багато запитань до нього, і не виключено, що його ухвалення затягнеться.

"Законопроєкт доволі складний, бо йдеться про імплементацію норм міжнародного права в кримінальне законодавство України. Він визначає покарання за злочини проти людяності. Мені складно сказати, в якій перспективі цей законопроєкт буде ухвалено. Сподіваюся, що голова комітету і депутати розуміють свій обов'язок перед людьми, які вийшли з полону і зацікавлені в його якнайшвидшому ухваленні", - зазначає Ольга Решетилова.

Колишній представник України в Тристоронній контактній групі в Мінську Роман Безсмертний вважає ухвалення закону вкрай необхідним у країні, яка воює. За його словами, затягування процедури є наслідком нерозуміння дії Римського статуту стосовно процесів, що тривають останні роки в Криму й у Донбасі.

"Чому Україна тягнула і продовжує тягнути цей процес? Вважається, що в нинішніх умовах претензії до дій окремих українських посадових осіб після ратифікації Римського статуту будуть реалізовані, а щодо російських не можуть бути реалізовані у зв'язку з тим, що Росія не ратифікувала Римського статуту.

Перше - це надумана річ. Друге - Римський статут треба було ратифікувати давним-давно. Третє - Римський статут дасть Україні додаткові інструменти для того, щоб, використовуючи норми міжнародного права, впливати на поведінку Росії, в тому числі на поведінку тих російських громадян, які вчинили злочини проти людяності. В тому числі щодо українських громадян", - каже Роман Безсмертний.

Ольга Решетилова погоджується з політиком і стверджує, що українських парламентарів утримує від ухвалення закону міф про те, що доведеться судити всіх наших військовослужбовців. "Це неправда. Правда в тому, що якщо хтось з боку України скоював воєнні злочини, то він очевидно повинен за них відповісти. Але ці злочини буде розслідувати Україна, а не суд у Гаазі", - каже правозахисниця.

При цьому вона зазначає, що з української сторони ці злочини не були масовими, адже Україна цивілізована держава, і з нашого боку не вчинялися дії проти нашого ж цивільного населення. Окрім кількох випадків у 2014–2015 роках, про які всім відомо.

Загалом і полонені, і правозахисники сходяться на тому, що ратифікація Римського статуту є нагальною потребою, щоб мати змогу притягнути винних до відповідальності за найбільш жорстокі злочини під час війни в Донбасі. І при тому, що нова влада, на відміну від старої, має монокоаліцію в парламенті, усе в цьому питанні залежить лише від політичної волі народних обранців.