Зимненське диво

Минаючи охайний Луцьк, досить проїхати автотрасою в бік Володимира-Волинського ще 87 кілометрів, щоб за двадцять кілометрів від польського кордону дістати безцінну можливість зцілити тіло й душу.

За переказами, 1001 року князь Володимир Великий облюбував тутешню мальовничу місцевість для полювання. Він наказав побудувати на високому лівому березі річки Луги два храми й зимовий княжий терем. Сусіднє село так і назвали — Зимне. Пізніше тут звели монастир. Його вигідне розташування, добротні могутні стіни з чотирма кутовими вежами якнайкраще підходили для західного форпосту князя.

А 64-річна Валентина Пана­севич, місцева жителька, сама підійшла до групи журналістів поділитися своєю радістю. Розповіла, що дуже ушкодила коліно. Порадили піти в монастир, помолитися іконі Божої Матері. Йти довелося на милицях. Зате через кілька днів настало полегшення, і милиці більше не знадобилися.

Одна з легенд про Зимненську ікону така. 1724 року село Зимно придбав ревний католик, волинський староста Михайло Чацький. Він наказав переобладнати храм на костьол, із п’яти куполів залишити два, привласнив усі церковні скарби, розорив усипальницю, забрав коштовності померлих, зняв прикраси з Зимненської ікони. Глузуючи з образу, він викрикнув: «Що ж, православна святине чудотворна, так і не змогла ти врятувати свій православний монастир!» Після таких слів нечестивець осліпнув, а три роки по тому помер. Кара вразила весь рід Чацьких — його спадкоємці чоловічої статі за три роки до смерті втрачали зір.

Нині в обителі мешкають 40 черниць. Завдяки добре розвиненому господарству (золототкацька майстерня, пекарня, скотарня, великий фруктовий сад) тут допомагають нужденним: пенсіонерам, багатодітним сім’ям, безробітним виділяють продукти харчування, організовують доброчинні обіди. При монастирі виховуються діти з неблагополучних родин, діє табір для дітей-сиріт.

Шлях до джерела непростий — треба довго йти вниз стрімким схилом. Але дуже вже хотілося випити цілющої води й умитися нею. Внизу, біля джерела, довелося побачити не тільки людей похилого віку, а й молодь. Прочани дружно витягали з глибини криниці цебро з водою, а потім розливали її всім охочим, намагаючись жодної краплі не пролити на землю. Чулася українська, російська, польська, англійська мови. Усі ці люди, такі різні, приїхали сюди по зцілення не тільки фізичне, а й духовне. І вони щиро вірять, що знаходять його в маленькому селі Зимному.