ЖИТТЯ ХРОПУНІВ У НЕБЕЗПЕЦІ!

Про те, якому ризику піддаються хропуни, досить чітке уявлення має кожен, хто провів з їхньої милості бодай одну безсонну ніч. Бажання придушити подушкою автора нескінченних рулад виявляється одним із найгуманніших бажань у таких ситуаціях. Тому не випадково лікарі присвячували свої нескінченні дослідження негативним впливам сусідства з хропуном і як найрадикальніші заходи рекомендували розійтися по різних кімнатах із досить високим рівнем звукоізоляції.

Проте нині підхід до цієї проблеми різко змінився. У західній пресі дедалі частіше почали з’являтися матеріали про те, що набагато більша небезпека загрожує здоров’ю самих хропунів. За оцінками фахівців, 18 мільйонів американців потерпають уві сні від нападів апное, або зупинки дихання. Проте знають про це не більше 10 відсотків із них. Точніше, практично стільки дізналися про свою проблему за останніх десять років, коли кількість відповідних діагнозів зросла в 12 разів.

Причини такого раптового припинення дихання в основному збігаються з тими, що викликають хропіння, — розростання й ослаблення тканини на задній стінці горла, в основі язика й піднебінного язичка. Під час проходження повітря ці тканини вібрують, викликаючи найрізноманітніші звуки, які й заважають спати навколишнім. При цьому найбільше останніх дратує той факт, що сам винуватець такого безсоння залюбки собі спить. Проте насправді це лише здається. Час від часу — а саме 20—30 разів на годину — ці тканини повністю перекривають доступ повітря до легенів, і хропіння (а з ним і подих) на кілька секунд припиняється. При цьому хропун остаточно не прокидається, проте його сон істотно порушується, і навіть 10 годин такого сну не забезпечують повноцінного відпочинку. Як правило, невдовзі подих відновлюється, хоча летальний кінець настає усе-таки досить часто. Але ще частіше виявляються інші наслідки апное — зниження концентрації та працездатності, перевтома, проблеми з пам’яттю, підвищена дратівливість, депресія, імпотенція, підвищення кров’яного тиску, збільшення ризику інсультів та інфарктів. Радикальні американці рекомендують у таких випадках відправити хропуна на кілька ночей у спеціальний дослідницький центр, де йому зроблять повне обстеження — полісомнографію. У разі підтвердження діагнозу можуть порекомендувати операцію чи запропонують купити спеціальний апарат для нічного дихання. Усе це коштує досить дорого і далеко не завжди покривається страховкою.

Набагато дешевшим — але не менш ефективним — може виявитися дотримання таких правил. Передусім хропунам варто категорично відмовитися від паління й алкоголю, особливо на ніч. Адже ці продукти пригнічують дихальні центри, що є додатковою передумовою до розвитку хропіння та апное. Варто також повністю виключити зі свого арсеналу будь-які снодійні, бо шанс не прокинутися після них занадто високий. Дуже бажано знизити вагу й регулярно займатися спортом. І, нарешті, слід відвикнути спати на спині та злегка нахилити узголів’я свого ліжка. Причому робити це потрібно не за рахунок великої подушки, з якої голова зазвичай сповзає, ще більше утруднюючи дихання, а за рахунок спеціального матраца чи підставки під ніжки ліжка.

На переконання американських фахівців, найбільший ризик постраждати від апное в самотніх людей. І надання хропуну окремої опочивальні може виявитися не найоптимальнішим рішенням. Хропіння — занадто серйозна патологія для того, аби залишати з нею наодинці.