Як запевняють посадові особи обласного масштабу, бажання перетворити Львівщину на туристичну Мек...
Тому з труднощами, але все-таки пробивають народні депутати (особливо з західного регіону) закон про зелений туризм. Проект його вже розроблений, переданий у комісію ВР і має пройти громадське обговорення на місцях. У західних областях це будуть Івано-Франківська та Львівська області.
Ось що думає з цього приводу начальник Головного управління молодіжної політики, спорту і туризму Львівської області Ярослав Кашуба.
— Звісно ж, не лише гаряче підтримую, а й у міру сил намагаюся рухати на цивілізовано-правовому рівні ідею відродження зеленого екологічного туризму в області. Саме таким чином нам слід піднімати економіку гірських районів, вирішувати соціальні питання, пов’язані з працевлаштуванням населення, і передусім молоді, ну і звісно ж, приваблювати нашими послугами відпочиваючих. А можливості для цього в нашому регіоні безмежні. Колись регіон Карпат дуже активно використовувався для туризму, існувала інфраструктура, яка нормально функціонувала, але тепер занепала.
Щоправда, є й позитивні приклади того, як місцевий капітал (з усієї України, не лише львівський) звертає свою пильну увагу на туристичну інфраструктуру, чого, скажімо, не було ще кілька років тому. Це стосується гірського Сколевського району, насамперед селища міського типу Славське, де через селищну раду викуплено практично всі земельні ділянки. Крім того, відновили роботу багато турбаз, пансіонатів, змінивши форму власності або перейшовши до нових господарів.
Проте Славське — швидше не правило, а виняток з нього. Його щасливу долю повторити не під силу не тільки рядовому селу, а й району. І тому сьогодні ставку слід робити саме на розвиток зеленого туризму. Ним ми займаємося вже понад п’ять років. Широкого розмаху (швидше з об’єктивних причин) цей рух, правда, поки що не набув. Проте всі ці роки в становленні ідеології зеленого туризму області активно допомагали (іноді і надаючи гранти) міжнародні організації — фонди «Розвитку Карпатського регіону», «Євразія», «Відродження», україно-польсько-американський ПАУЛСІ, Британський фонд Ноу-хау, програма ТАСІС та інші. З ентузіазмом підключилася до проблеми і Львівська обласна організація Всеукраїнської спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, яка не лише активно агітує сільських жителів вливатися в такий перспективний рух, а й надає методичну допомогу в організації господарства, популяризує вже створені осередки агротуризму.
Проте сьогодні зелений туризм перебуває все-таки на напівлегальному становищі: немає достатньої законодавчої і нормативної бази, не визначений статус таких господарств і багато чого іншого. Вселяє надію завершення розробки проекту закону України «Про сільський зелений туризм». Сподіватимемося, що після громадських слухань він без зволікання потрапить на розгляд ВР.
У цьому законі передусім має бути чітко визначено статус туристичних господарств. Спілка сприяння зеленому туризму, приміром, вважає цей вид діяльності звичайним веденням сільського господарства, і навіть у проекті закону записано, що сільський зелений туризм — це вид господарської діяльності, яким селяни займаються щодня. Очевидно, зроблено це для того, щоб захистити господарства зеленого туризму від відчутного оподаткування. Однак правильніше було б визначити роботу в зеленому туризмі як вид підприємницької діяльності — тоді під таке визначення можна було б підвести вже чинну законодавчу базу, яка стосується підприємницької діяльності, лише з трохи іншими умовами оподаткування. Приміром, щомісяця працівники зеленого туризму можуть вносити певний фіксований податок, пільговий протягом трьох років (час, відведений на становлення та розвиток турпідприємництва на селі). А після закінчення терміну пільгового оподаткування може бути встановлений інший податок, скажімо 20% від прибутку. Якщо в законодавстві ці моменти чітко прописати, то процес піде, сільський туризм запрацює. Але в початковий період його необхідно стимулювати.
Нещодавно я мав навчальну поїздку до Ірландії. Отож за останні десять років ця країна вийшла на перше місце у світі за темпами розвитку туризму. Це стало можливим тому, що країна визначила туризм своїм пріоритетом. Створили необхідну законодавчу базу, а потім розпочалася розробка відповідної ідеології, яку відразу ж упроваджували на місцях. І коли все це в комплексі спрацювало, отримали дуже хороший результат. Їдеш навіть уздовж траси і бачиш безліч міні-готелів із зеленим листочком — емблема зеленого туризму в Ірландії. І знаєш, що там ти знайдеш місце для ночівлі з набором послуг, їжу і спочинок. А вартість проживання в таких міні-готелях у 2—2,5 разу нижча, ніж у «зоряних», хоча втіхи клієнти «природного» відпочинку отримують значно більше.
— Це, так би мовити, ідеологія. А які конкретні кроки становлення зеленого туризму?
— Уже на першій колегії облдержадміністрації, проведеній новим губернатором Михайлом Гладієм, йшлося про зелений туризм. Було доручено підготувати програму його розвитку в області. Ми давно працювали над цим питанням, і програма вже готова. Нині вона проходить економічне обгрунтування. Щойно отримаємо висновок — запускаємо її «у життя». Відповідальними за її виконання будуть райдержадміністрації й інші державні організації. Проте чудово розуміємо, що не можна розраховувати лише на державні структури, тому намагатимемося залучити громадськість, яка вже об’єдналася навколо цієї проблеми. Це обласна Спілка сільського зеленого туризму, обласний центр туризму в Жовквівському районі, Львівська обласна організація молодих підприємців і недавно створений Львівський обласний центр молодіжного працевлаштування, одним з напрямів роботи якого буде зелений туризм. У планах центру — навчання, проведення семінарів, тренінгів для молодих господарів, котрі хочуть займатися цією новою справою.
Основне питання, яке належить розв’язати найближчим часом, — створення структури сільського туризму, всіх його ланок, без чого, вважаю, проблему не зрушити з мертвої точки. Реально це буде так. На базі центрів соціальної служби для молоді (а вони є у всіх районах області) створюємо відділи сільського зеленого туризму, призначаємо відповідальних, які у своєму районі шукатимуть людей, охочих пройти навчання. Ті навчаються, набувають практичного досвіду. Потім роз’їжджаються і вже в себе вдома знаходять однодумців, створюють невеликі групи працівників зеленого туризму безпосередньо на місці. З такою групою співпрацюють районне управління молодіжної політики, спорту і туризму, відповідальний із соціальної служби для молоді, інші організації. Тобто створюється функціональна структура, яка організовує й контролює всю діяльність. А люди на місцях у результаті отримують роботу, зарплату і сплачують податки до бюджету.
Звісно, господарі нового турбізнесу муситимуть вести всю необхідну документацію й одержати сертифікат на цей вид діяльності. До речі, вартість послуг для відпочиваючих також буде узаконено заздалегідь.
Ще одне важливе питання, яке слід розв’язати, — інформаційне забезпечення зеленого туризму, створення інформаційних центрів для туристів, як у всьому світі. А це — досить непроста і грошовита справа.
— До речі, а як у вас із коштами на всю цю організаційну роботу?
— На жаль, на туризм управлінню не виділяють ані копійки: гроші отримуємо тільки на проведення молодіжної політики. Ми пробивали це питання, але наш депутатський корпус каже про певні можливості фінансування лише у разі перевиконання бюджету. Та й бажаючих прилучитися до цього «перевиконання» чимало. Шукатимемо інші шляхи. Розуміння і моральна підтримка туризму є. Але він має стати пріоритетом...
Однак навіть у не дуже сприятливих умовах паростки агротуризму на Львівщині не лише «проклюнулися», а й підростають. За словами керівника обласної спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму еколога Юрія Зінька, в області вже пройшов етап агітації, нині ми перебуваємо на стадії реального становлення нової справи. Причому Львівщина та й увесь Карпатський регіон служать дослідною моделлю для всієї України.
А «піонерами» зеленого туризму в самій області стали Жовквівський та Сколевський райони. Так, у Жовкві створено обласний центр туризму: реально в районі у сфері зеленого туризму працює понад десять господарств. Є такі осередки туризму в Сколевському, Турківському, Старосамбірському, Пустомитівському районах. За даними тієї самої спілки, сьогодні на Львівщині налічується понад двісті власників агрогосподарств, які надають або бажають надавати туристичні послуги.
З двома із них мені вдалося поговорити. Пані Ванда — суто міський житель — недавно переїхала з чоловіком, викладачем вузу, у Сколевський район, у село Рябчик. Купили, як вона каже, першу-ліпшу хату, яка підійшла за ціною. Спочатку чоловік, а потім і вона почали працювати на турбазі, а згодом, перебудувавши свою «халупку» на дерев’яний «палац» з кількома кімнатами, затишним холом з каміном та іншими зручностями, стали приймати відпочиваючих. Доріжку до їхнього будинку вторували не лише українці, а й закордонні гості, яким припали до смаку український побут, природа, умови проживання.
Пані Ванда розповідає, що вони з чоловіком не тільки забезпечують своїх гостей належним сервісом, а й водять або возять на прогулянки (зокрема й кінні), їздять на екскурсії історичними та пам’ятними місцями, ходять по ягоди, гриби, взимку організовують катання на лижах, санках, спеціально розробляють пішохідні маршрути. Не кажучи вже про їжу, від якої гості просто в захваті. Господиня у складі української делегації також побувала в агрогосподарствах Ірландії і зазначає, всміхаючись, що її умови та її сервіс анітрохи не гірші від ірландських. А коштують набагато дешевше.
А пані Марія живе на Жовквівщині, в агротуризмі — недавно. Та вона задоволена, що долучилася до цієї справи. Здається, ніби родина розрослася, життя стало цікавіше, хоч і турбот додалося.
Обидві жінки переконані: першим — завжди важче. Головне — наважитись і розпочати. Особливих прибутків поки що також практично немає. «Я хочу, щоб моїм гостям у мене сподобалося, віддаю їм усю свою душу», — каже пані Марія.
Напевно, не випадково зелений туризм спочатку «прописався» у цих двох гірських районах. Той-таки Жовквівський славиться своєю історією, неповторною архітектурою. Є тут знаменитий Крехівський монастир, кілька унікальних поховань: у селі Гійче — австрійських королівських стрільців часів Першої світової війни, а в селі Потелич — німецький цвинтар часів Другої світової війни, куди приїжджають чимало жителів Німеччини. У цьому селі — найдавніша в Україні дерев’яна церква Святого духа з унікальними поліхромними розписами на стінах...
У Сколевському районі також вважають, що майбутнє — у розвитку туризму, адже тут практично немає промисловості, вичерпуються лісові ресурси. Уже сьогодні на території району 70 баз відпочинку, пансіонатів, близько 50 джерел такої мінеральної води, як «Нафтуся», «Єсентуки», «Миргородська», родонові води, залізисті, які, за свідченням медиків, позитивно впливають на лікування псоріазу. Таких джерел на території колишнього СРСР було лише три: у Прибалтиці, Нальчику й у Сколе. Крім того, у районі планують відновити систему вузькоколійних залізниць, довжина яких становить близько 40 км. Насамперед буде відновлено 20—25 км залізниці, відроджено інфраструктуру вздовж траси (у місцевих річках водиться форель, є мисливські господарства з багатющою фауною — зубри, ведмеді, олені, козулі, рисі тощо), щоб, неквапно їдучи вузькоколійкою, туристи одержували від усього побаченого справжнє задоволення. А любителі гострих відчуттів змогли б спуститися на плотах гірськими річками, відчути себе бойками, котрі колись сплавляли ліс...
За бажання та старання практично всі райони й населені пункти Львівщини знайдуть чим привабити туристів. Але над цим потрібно працювати. Тим більше що держава, здається, таки повертається до цієї проблеми обличчям.
Підтримати
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google