Займімося нарешті майбутнім

Активність у процесах створення минулого Україна стала виявляти з приходом В.Ющенка, який втратив зв'язок із нинішнім настільки, що отримав мізерну кількість відсотків на повторних виборах. До речі, порвавши з нинішнім, Ющенко певною мірою розчистив політичне поле для приходу В.Януковича. Потім Порошенко спробував забезпечити собі повторне обрання, акцентуючи свої успіхи в конструюванні минулого. І знову неуспіх у теперішньому не пустив його в майбутнє.

Радянський Союз також задля більшої своєї стійкості конструював минуле, знищуючи його конкурентні моделі. Єдина точка відліку у вигляді революції/перевороту 1917 р. навіть переносилася на все людство. На початку 1930-х у СРСР було навіть закрито історичні факультети. Згодом, після створення історичного канону, їх відкрили, як і академічні інститути історії.

Любов до минулого не послужила СРСР підмогою в теперішньому. Сьогодні з'ясовується, що всі радянські технічні новинки дуже серйозно спираються на роботу науково-технічної розвідки, простіше кажучи - на крадіжку секретів. Наприклад, атомна бомба з точністю до міліметра повторювала американський зразок, оскільки "боялися" зробити щось не функціональне. Танк Т-34 доводили до розуму американці. Вся автомобільна промисловість є копією.

Конкурентні моделі минулого стосовно України мають Росія, Польща, Угорщина, що породжує набір конфліктних ситуацій. Причому поки що їм не видно кінця-краю.

Україна занурена в минуле, намагаючись обстояти власний "канон" історії. Інші країни не бояться мати кілька варіантів минулого й теперішнього. Скажімо, країни з великою еміграцією, оскільки з емігрантами приходить не тільки інше нинішнє, а й інше минуле.

СРСР змарнував своє майбутнє, відмовившись робити власні комп'ютери, а знову став користуватися допомогою науково-технічної розвідки. Однак ця сфера несподівано виявилася майбутнім людства, звідки, як із рогу достатку, посипалися електронні ґаджети.

Якщо раніше Голлівуд був генератором мрії всього світу, то тепер його місце зайняв "Нетфлікс" та інші виробники контенту для стримінгу. "Нетфлікс" розкриває нам наше ж майбутнє. Він особливо активно породжує серіали про роботів, яких важко відрізнити від людей. А може, це вже людей майбутнього не можна відрізнити від роботів.

Але так само "Нетфлікс" розкриває й теперішнє, оскільки цей контент ще легше переносити на наші реалії. Візьмімо німецький серіал про сьогодення "Собаки Берліна". Якщо вдуматися, то сюжет його будується на боротьбі трьох кримінальних угруповань: турецького, югославського й неонацистського. Турки зайняті наркотиками, югослави - гральним бізнесом, неонацисти борються за чистоту німецької раси. Але, по суті, є й четверте, квазікримінальне угруповання - сама поліція, що не лише шукає злочинців, а й збагачується, оскільки головні герої весь час комусь винні гроші, які треба віддавати. І це цілком зрозумілий фільм і про наші реалії, адже й нашій поліції треба якось жити. Великі гроші породжують великі проблеми.

У майбутньому, як доводять футурологи, вже немає країн, є тільки міста-держави, немає й кордонів. Відповідно, і в серіалах ніде не прозирає національний компонент, а тільки уми. Хто в Україні зайнятий умами? Немає такого інституту. Академія наук із середнім віком, що наближаються до сімдесяти? Не може, за визначенням. Хто будує майбутнє? Породжує й допомагає створенню нових галузей?

Нинішня успішна індустрія перестала виробляти матеріальне, переключившись на нематеріальне. Голлівуд приносив більше грошей, ніж уся автомобільна промисловість США, вже давно. У виробництві потрібні товари з know-how. Ми ж продаємо сировину у вигляді металу, з якого потім зроблять ці дорогі товари. Правда, є єдиний тип майбутнього товару, який прозирає і в нас. Це екстремальний туризм. Я маю на увазі Чорнобиль. Після телесеріалу ми могли б збагатитися. Але ми чекатимемо наступного серіалу-катастрофи, замість того, щоб розгорнути наявні можливості.

В освіті ми готуємо людей для інших країн. Додатково перенавчившись, вони стають уже там, наприклад, науковою, медичною та іншою елітою. Уявіть, як важко нашому медикові вивчити німецьку мову і здобути свою спеціальність нейрохірурга в Німеччині, а не стандартного терапевта. І наші можуть це зробити.

І не тільки олігархія винна в тому, що ми опинилися в такому становищі. Можливо, вона робить свій внесок у зменшення надходжень до бюджету. Але гроші - лише одна частина проблеми. Міністерство освіти й науки не в змозі врятувати ситуацію у своїй сфері, як і міністерства охорони здоров'я або культури - у своїх. Останнє проводить реформу музичної освіти так, щоб, практично, перетворити музичні школи на гуртки. А вчителям пояснюють: "Нам не потрібні Бахи й Бетховени, нам треба, щоб учень, повернувшись додому, міг зіграти "Несе Галя воду". На знак протесту вчителі зробили перформанс - похорон Баха й Бетховена, який можна побачити в YouTube.

І річ тут не тільки в безгрошів'ї, - ніхто не намагається нічого рятувати. СРСР вирізнявся як шкільними гуртками, так і спеціальними інтернатами - фізмат, фізкультурний, художній... Так допомагали тому, в кому бачили перспективу. І, в результаті, це приносило міжнародні перемоги всій країні.

Настали останні роки, коли можна ще щось виправити. З першорозрядної науки минулого зробити хоча б третьорозрядну. Відновити авіабудування, а не тільки розповідати про нього. Україна має якісний людський потенціал. Необхідно виділити кілька університетів, які зможуть виховати управлінців нового покоління, навіть не даючи повністю вищу освіту, а тільки перенавчаючи людей із уже отриманою. До речі, перенавчання - це норма для всіх країн, американці навіть для своїх генералів знайшли тільки один предмет, який не зможе застаріти, назвавши його адаптацією.

Щоби потрапити в майбутнє завтра, треба жити майбутнім уже сьогодні. Треба вивчати всі види можливостей на шляху трансформації теперішнього в майбутнє. Можливо, навіть ідея про те, що майбутнє буде кращим, ніж наше сьогодення, виявиться неправильною. Ми можемо жити зараз у найкращий період життя людства.

Британсько-пакистанський учений З.Сардар вважає, що ми живемо в постнормальний час. Він виділяє такі три його характеристики: прискорення змін, пов'язаність усього з усім, глобалізація простору. Він вважає, що релігії мають відмовитися від уявлення, буцім лише вони несуть правду. Всі релігії мусять поступитися цією своєю винятковістю.

В іншій своїй роботі він виділяє такі характеристики нашого часу як невизначеність, швидкі зміни, перерозподіл влади, протестна й хаотична поведінка: "Ми живемо в проміжний період, коли стара ортодоксія помирає, а нова ще не народилася, і мало що має сенс. Наш час транзитивний, час без упевненості в тому, що ми можемо повернутися в будь-яке минуле, відоме нам, і без упевненості в тому, що якийсь шлях зможе привести нас до бажаного, досяжного й усталеного майбутнього".

Якщо Україна як держава не думатиме про такі проблеми, її може замінити інша держава. Тобто ми мусимо захищатися не тільки від нинішніх ворогів, а й від майбутнього, яке може виявитися не таким радісним, яким ми його хочемо побачити.