Заміж? Ні, дякую

У біблійній дуелі між святою і мирською любов’ю дедалі частіше перемагає любов тимчасова. Жінки нас більше не люблять, кажуть американські чоловіки, вони вважають за краще жити самим або в тимчасовому шлюбі. 51% американок незаміжні, і ніколи раніше в історії, згідно з переписом, кількість незаміжніх жінок не перевищувала кількості тих, хто живе у шлюбі. Навіть якщо 51% не можна назвати переважною більшістю, то в нашу епоху такого результату було б достатньо, щоб здобути перемогу на виборах.

Бюро з перепису стверджує, що партія прибічниць тимчасової любові складається з молодих і старих, дам середнього віку та дівиць, розлучених, професіоналок і вільних домогосподарок (у тому сенсі, що вони звільнилися від чоловіків), які відкривають для себе радість незалежності. Жодних постійних чоловіків, і «старі діви», над якими насміхалися і яким співчували тисячоліттями, тепер підсміюються над заміжніми подругами.

Те, що інститут шлюбу — цивільного, релігійного, загалом — будь-якого, підтвердженого цивільною або релігійною владою, — став неміцним, було давно відомо. Однак сьогоднішнє повідомлення US Census Bureau свідчить про щось значно важливіше, ніж звичайна «криза шлюбу», на яку нарікали ті, хто ностальгує за непорушними й моногамними узами. За даними американського бюро з перепису, жінки всіх вікових категорій дедалі частіше відмовляються від життя у парі. Молоді жінки, які нескінченно будують свою кар’єру, — через навчання у вузах, а потім через роботу; їхні доросліші подруги, котрі пережили розлучення, також відкладають або відкидають взагалі перспективу шлюбу і віддають перевагу — коли відчувають «інстинкт побудови гнізда» — якійсь формі тимчасового співжиття.

Стрілка компаса ритуалів і соціальних міфів, схоже, повернулася на 180 градусів і тепер вказує у протилежний бік.

«Тимчасові захоплення», комплекс «Пітера Пена» — цими класичними обвинуваченнями жінки свого часу нагороджували чоловіків, у яких, як вважалося, викликали алергію шлюбні узи та зобов’язання. Однак тепер виходить, що цей комплекс поширюється й на американських жінок. «Я сама з себе здивувалася, — каже Еліса Терріс газеті New York Times, — коли після розлучення у 40 років відповіла відмовою на пропозицію достойного і закоханого чоловіка одружитися. Для такої, як я, вихованої на ідеалах священного шлюбу, відкинути серйозну пропозицію руки й серця у віці 40 років було немислимо. Але я зрозуміла, що чудово почуваюся в теперішньому своєму становищі. Спасибі, але ні, дякую».

З часу закінчення Другої світової війни і початку нового тисячоліття минуло трохи більше 50 років, і за цей період кількість молодих жінок, які взяли шлюб у 24 роки (йдеться про перехідний вік, коли молодість у розквіті, але вже з’являються перші ознаки «старої діви»), зменшилася з 46 до 18%. Серед наступної категорії — від 24 до 34 років — відсоток заміжніх різко знизився з 82 до 58%. У цілому тільки 35% американок не мали чоловіка в 1950 році, а сьогодні ця цифра становить 51%. У містах, таких як Нью-Йорк, заміжніх жінок близько 40%, а серед кольорових жінок заміжня лише кожна третя. New York Times із великим соромом відзначає, що на молодих чорношкірих американок шлюбного віку немає попиту, тому що вони сидять у в’язниці. Лише жінки-азіатки продовжують позитивно ставитися до шлюбу, і 60% із них заміжні, тоді як іспанки — відповідно до стереотипів, католички і прибічниці сім’ї, — беруть приклад з інших і здебільшого не одружуються.

Експерти, до яких звернулася газета New York Times із питанням про причини краху ідеї «вони жили довго й щасливо», давали найрізноманітніші пояснення. Тривалість життя зросла, зокрема й у вдів, які пережили чоловіків і мимоволі поповнюють ряди незаміжніх жінок. Молоді жінки змушені продовжувати свою «навчальну молодість», щоб знайти роботу. Як і їхні потенційні женихи, вони мусять, таким чином, відкладати шлюб, навіть якщо хочуть вийти заміж, а статистика розлучень гальмує ентузіазм тих, хто був би готовий повторно одружитися, погоджуючись на «перемогу надії над досвідом», як каже Боб Хоуп.

Професійна самостійність дозволяє більше не вбачати у чоловікові єдине джерело існування для себе та своїх дітей. У наш час суспільство нарешті більше не піддає обструкції незаміжню матір та її незаконнонароджених дітей. Професор Стефані Кунц, яка керує неурядовою організацією, що вивчає американську сім’ю, каже: «безповоротно минає той час, коли шлюб був основним інститутом соціальної організації». На так званому Заході шлюб перетворюється, як це й має бути, не в обов’язок, а в особистий вибір.