Законослухняність по-японськи

Японці законослухняні? Так, звісно. Запитання, як жити, не заважаючи жити іншим, вирішене давно і назавжди: звичайно, дотримуючись законів. Токіо — одна із найбезпечніших столиць світу. Надзвичайно спокійно і приємно почуваєшся в цьому місті в будь-яку годину дня і ночі. Хтось подбав про те, щоб ви доїхали, куди вам потрібно; поїли, якщо зголодніли; відпочили, розслабилися, поспілкувалися з друзями або провели час на самоті — вам ніде не нагрубіянять, скрізь зустрінуть привітно, ніби чекали саме на вас, тому що ви особливий, а не один з багатьох. І річ зовсім не в товщині вашого гаманця — чайових у Японії не бере ніхто і ніде.

Державні служби працюють так, що немає потреби порушувати закон, аби отримати щось потрібне. Навіть якщо доведеться почекати, будьте певні: вам буде де сісти; черга буде організованою (ви отримаєте номерок і вас викличуть); ніхто не спробує проскочити поза чергою; ніхто зі службовців не зникне в надрах офісу без будь-яких пояснень і не огризнеться «Вас багато, а я один!».

Щоб краще зрозуміти витоки японської законослухняності, варто розповісти історію Согоро Кіучі (Сого Сакура), старости села Коузумура (нині місто Наріта). 1652 року був неврожай, податки були високі, громаді загрожувала голодна смерть. Закон забороняв старостам звертатися безпосередньо до шегуна — за це страчували. Проте Сого Сакура подав прохання про зниження податків, щоб урятувати громаду. Податок знизили, але мужнього і самовідданого старосту стратили разом із чотирма його дітьми.

Для кожного японця дуже важливо бути частиною групи — сім’ї, шкільного або виробничого колективу. Японець усе життя старанно будує взаємини всередині своєї групи і дуже цінує їх. Це дає йому безліч переваг, але й накладає величезну відповідальність. Японець, що порушив закон, стає ізгоєм; постраждає також і все його оточення — сестра навряд чи вийде заміж, сім’ї доведеться переїхати, упаде тінь на колег і друзів.

Японцеві вигідно і зручно бути законослухняним, хоч як прозаїчно це звучить. Усе починається з дотримання кожною людиною морально-етичних норм, які усталилися в суспільстві. У нас часто закликають «почати з себе», коли йдеться про зміни в суспільній свідомості. Японці давно це зробили, а влада не відгородилася від народу своїми привілеями й особливим статусом. Чим вище становище, тим більша відповідальність. Начальник піклується про підлеглих, заглиблюється у всі подробиці їхнього життя — організовує відпочинок; посидить запросто з підлеглим за кухлем пива після роботи, вислухає, дасть пораду, може навіть виступити в ролі свата.

Час од часу японці влаштовують масові паломництва, наприклад навесні в місця цвітіння сакури. Парки наповнюються людьми, які сидять просто на землі так щільно, що ледь можна пройти. Сидять, їдять, п’ють пиво, розмовляють і милуються квітами. Не чути ні гучної музики, ні п’яної сварки, ніяких конфліктів, хоча нетверезих можна побачити досить часто. Втім, звичайного для наших міст гамору ви й у звичайні дні не почуєте. У будь-якому транспорті постійно лунають прохання утриматися від користування мобільним телефоном. Якщо японець і змушений зробити це, то постарається говорити якомога тихіше і закінчити розмову якнайшвидше. А в таких місцях, як банк, пошта, поліклініка або кінотеатр, ніхто й не нагадує про необхідність дотримуватися тиші — це само собою зрозуміло.

Будинки в містах стоять дуже щільно, вікна сусідів часто ближче ніж за метр від ваших — навіть страшно подумати, що було б, якби розважався кожний по-своєму, не зважаючи на інших. Чомусь навіть сигналізація автомобілів не спрацьовує посеред ночі так часто, як у нас. Про будівельний шум розмова особлива. Якщо по сусідству з вами збираються будувати або ремонтувати будинок, то до вас обов’язково з’являться сусід і делегація від будівельної фірми з невеличкими подарунками — коробкою цукерок, рушником із символікою фірми (заразом і реклама!) і вибаченнями за ті незручності, яких вони будуть змушені вам завдавати протягом кількох днів, тижнів або місяців.

Домашніх тварин можна заводити тільки у власному будинку, а от мешканцеві багатоквартирного будинку потрібен дозвіл власника і згода сусідів. Собак можна вигулювати лише на повідку, обов’язково прибираючи за ними. Навіть у сільській місцевості ви не побачите собаки, який вільно бігає, а її хазяїна — без совочка і пакета для складання продуктів собачої життєдіяльності.

При всьому цьому японці дуже відкриті, доброзичливі, привітні, товариські, усміхнені люди. Вони не зачерствіли під тягарем писаних чи неписаних правил і охоче навчать жити за цими правилами кожного, хто готовий навчатися.