Законописці, не збурюйте публіку

Робота над проектом нового закону про свободу совісті й релігійних організацій перейшла в стадію погоджень. Про це повідомили члени робочої групи, які працювали над законопроектом у рамках Міністерства юстиції. До групи входили юристи, релігієзнавці, представники більшості українських церков і релігійних організацій. Усе це разом мало гарантувати максимальну відповідність нового закону всім вимогам зацікавлених сторін.

Як повідомили члени робочої групи на конференції, присвяченій представленню цього законопроекту, у цілому новий закон має виявитися чіткішим у визначеннях і ліберальнішим — функції зводяться до регулюючих, а не дозвільних. На стадії розробки абсолютна більшість учасників погодилися з усіма формулюваннями. Винятком став представник УПЦ КП, який відмовився голосувати за законопроект, що містить норму про статус юридичної особи для церкви. Як відомо, це цілком відповідає позиції патріарха Філарета, котрий вважає питання про такий статус «невчасним» — доти, доки не буде в нас Єдиної помісної церкви, яка й має стати тією самою єдиною і неподільною «юридичною особою». Утім, законопроект було прийнято робочою групою більшістю голосів і передано на погодження до Мін’юсту.

Після чого почалося, певне, щось таке, що змусило членів робочої групи зібрати прес-конференцію. Спочатку на засіданні Всеукраїнської ради церков глави церков, які ще нещодавно з задоволенням прийняли ідею про спільну розробку законопроекту й направили до робочої групи своїх делегатів, зустріли документ, стенаючи плечами. Ніякої оцінки від них розробники не домоглися — ні за, ні проти. Фактично шановні першоієрархи виявили цілковиту байдужість до запропонованого їм «профільного» законопроекту. Потім, після погодження в Мін’юсті, з законопроекту зникли кілька принципових положень. Насамперед ті, які ще недавно дебатувались у парламенті — щодо права релігійних організацій на заснування навчальних закладів усіх рівнів. Крім того, не стало положення про те, що держава може брати участь у фінансуванні соціальних доброчинних акцій, організованих релігійними організаціями.

Усе це викликає в розробників підозру, що після погодження в Кабміні від запропонованого законопроекту не залишиться каменя на камені. І навіть у цьому разі дуже мало шансів, що депутати Верховної Ради (які, своєю чергою, теж можуть «доробити») однаково не проголосують за нього, а волітимуть законсервувати ситуацію на тій підставі, що й старий закон, загалом, непоганий. Про «непрохідність» такого законопроекту, до речі, на прес-конференції попередив і народний депутат Ю.Болдирєв (фракція Партії регіонів), член комітету з культури й духовності. По-перше, зазначив він, у залі засідань ВР сидять в основному атеїсти, котрим, відповідно, мало діла до церкви у міжвиборчий період. А по-друге, це все, справді, ні до чого — адже життя так швидко змінюється. От поки писали законопроект, відродився Держкомрелігій, а ви його не врахували. І взагалі, давайте нічого не будемо чіпати, а то тільки людей збурюєте...

Загалом, райдужного майбутнього спробам переформулювати радянського ще зразка закон, що регламентує свободу віросповідання й регулює відносини держави й церкви, не пророкує ніхто. Чи значить це, що ситуація не змінюється і при цьому всіх улаштовує? Чи просто мало хто вірить, що найрозпрекрасніший закон, навіть якщо його помилково приймуть, буде працювати й захищати інтереси церков і громадян узагалі, незалежно від їхнього віросповідання.